У міст з такою багатою та довгою історією, як у Миколаєва, повно легенд та історій пов’язаних з тією чи іншою пам’яткою. З давніх-давен люди були схильні переписувати кам’яним або мідним статуями здатності виконувати бажання або зводити долі людей. Ніколаєв не став винятком. Місцеві жителі можуть згадати не одну пам’ятку, яка, на їхню думку, є чарівною. Більше на сайті mykolaiv-future.
Пам’ятник нареченій
Одним із таких чарівних пам’яток є пам’ятник нареченій. І це не дивно, адже Миколаїв уже кілька сотень років тримає титул “міста наречених”. Такий статус місто отримало через свої порти. З миколаївських портів моряки йшли в далекі плавання залишаючи будинки своїх коханих, які чекали їх щоб скріпити їхнє кохання шлюбом після повернення. Хоча спочатку у місті, навпаки – була нестача представниць прекрасної статі, бо місто переважно населяли моряки та торговці (які були в основному чоловіками). І князь Потьомкін спеціально закликав незаміжніх дівчат до Миколаєва для їхнього подальшого шлюбу з місцевими чоловіками. Це також сприяло процвітанню міста.
У зв’язку з такою історією, міська влада сучасного Миколаєва вирішила встановити пам’ятник нареченій. Статуя прекрасної дівчини виготовлена з бронзи. Її автором став Віктор Макушин. Оселилася скульптура на розі вулиць Спаська та Лягіна, біля Палацу урочистих одружень. З часом, стало доброю традицією після укладення шлюбу сфотографуватися поруч зі скульптурою. А незаміжні дівчата, щоб якнайшвидше змінити свій статус, понадилися приходити до пам’ятника і брати його за руку. Місцеві дівчата вірять, що якщо взяти бронзову панночку за руку та загадати бажання, то незабаром незаміжня дівчина зустріне свого нареченого.
Правда це чи ні – хто знає? Хтось і справді після відвідин бронзової нареченої зустрів свого судженого.
Дивовижна карета
Ще один пам’ятник, якому місцеві приписують незвичайні здібності – це пам’ятник кареті. Він відрізняється від своїх побратимів. Це копія колись знаменитої золотої карети.
Сталася ця історія ще за часів Потьомкіна. Жив тоді у Миколаєві один купець. Якось він палко закохався у місцеву дівчину. Зовні вона дуже схожа на Катерину II. Як купець не намагався, йому не вдалося підкорити серце непокірної дівчини. Купець всіляко намагався довідатися, що подобається дівчині, і використати це для підкорення її серця. Молода мешканка Миколаєва дуже любила мистецтво та дорогі метали. І тоді купцю спала на думку ідея. Від інших купців він чув історію про золоту карету імператриці. Нібито ця карета була не простою, а чарівною. Вона могла виконати бажання кожного, хто прокотиться у ній. Створити карету із чистого золота купець не міг. І зробив її з простого металу, але дуже вже майстерну. Серце красуні здригнулося, і вона віддала своє серце купцю.
Протягом багатьох років ця легенда була забута. І лише у 2018 році про неї згадали. На розі Московської та Великої морської з’явилася копія знаменитої карети. Вона не золота, звичайно, але спробувати досягти від неї виконання бажань можна спробувати. Для цього потрібно загадати бажання та потерти колесо карети.
Хлопчик з бичками
Незвичайна скульптура, яка доводить, що увічненим у камінь чи метал можуть бути не лише історичні особистості. Така незвичайна скульптура, практично з моменту появи, підкорила серця миколаївців. На зріст бронзовий хлопчик майже 170 сантиметрів. Свій дім хлопчик знайшов на арт-просторі “8 причал” поряд із річковим вокзалом.
Поява подібної скульптури була лише питанням часу. Оскільки, якщо не кожен другий, то кожен третій мешканець Миколаєва вміє тримати вудку у руках. Миколаївські хлопчаки ще з самого початку міста любили проводити час біля берегів Південного Бугу та ловити рибу.
Автором скульптури виступив Віктор Макушин, а прототипом для статуї став його син. Сама історія скульптури сягає своїм корінням за часів Другої світової війни. Час після перемоги був тяжкими для громадян. Багато хто жив на межі голодної смерті, і лише рибний промисел на вудку зміг врятувати миколаївські сім’ї від голодної смерті. Ця скульптура не стільки пам’ятник маленьким миколаївцям, скільки рибному промислу загалом.
Серед місцевого населення з’явилася легенда, що якщо вимовити вголос своє бажання і взятися за бичка – воно обов’язково здійсниться.
Турецкий фонтан
Відомий турецкий фонтан. Мабуть одна з наймістичніших скульптур у Миколаєві. Насправді, це не фонтан, а джерело. Фонтанна споруда була встановлена на місці Спаського джерела і це одна з найдавніших споруд у місті. Розташований фонтан – джерело на території Миколаївського яхт-клубу. Спочатку тут була літня резиденція князя Потьомкіна, сам фонтан з’явився лише 1792 року.
Фонтан виконаний у мавританскому стилі. Його архітектором виступив Карл Акройд. За весь час свого існування місто стало свідком кількох воєн. Але фонтан через війни не постраждав. Люди своїми руками змінили його. Колись пишна ліпнина зі складним сюжетом була прихована штукатуркою.
Ще з часів Потьомкіна містом ходила легенда про чарівну силу цього фонтану. Почалися всі чутки через уважність громадян. Вони помітили, що вода в джерелі то з’являлася, то пропадала. І така її мінлива поведінка ставала провісником трагічних подій для міста чи навпаки щасливих. Коли вода у джерело поверталася, то це було свято для всього міста. Адже місцеві вважали, що це обіцяє щасливий і спокійний час для життя міста та його мешканців. Також місцеві приписували воді з Спаського джерела цілющі властивості.
На жаль, чудотворна вода не завжди була у джерелі. Найдовше її не було 12 років. І лише у 2016 році її знову запустили у фонтан. Ця подія стала знаменною для міста. На повторне відкриття фонтану приїхали містяни, преса та мер Миколаєва – Олександр Сенкевич.
Вірити у чарівні пам’ятки чи ні – це справа кожного. Адже завжди знайдеться той, кому прикмети допомогли, і ті, хто вважає це повною нісенітницею. Але що вже точно правда, так це те, що не можна знайти місто, в якому не було б цілющого джерела чи чарівної пам’ятки, частину якої треба потерти, щоб загадане збулося. Це вже не так віра в магію, а невід’ємний атрибут будь-якого міста. Місто без легенд та казок існувати не може.
