Громадський транспорт – це невід’ємна частина кожного міста. У Миколаєві представлені практично всі види громадського транспорту – маршрутне таксі, таксі, трамваї, тролейбуси, автобуси.

Перший трамвай з’явився у Миколаєві у 1897 році. І тоді він працював на кінній тязі. Тобто трамвайний вагон рухався завдяки коням, які котили його по рейками. Більше на mykolaiv-future.com.ua.

Все почалося з конки

Першим етапом до запуску курсування конки у Миколаєві розпочався з мощення вулиць. Наприкінці 19 століття під час закладання бруківки було вирішено прокласти ще й рейки. Обговорення цього зайняло цілих 10 років. Міська влада протягом десяти років сперечалася про необхідність та обґрунтованість існування конки. Лише в 1892 року тодішній міський архітектор Є. Штукенберг зайнявся проектуванням миколаївської конки. За попередніми планами архітектора було вирішено створити 11 верст кінно-трамвайної дороги.

1897 року в Миколаєві було створено “Бельгійське анонімне товариство миколаївських кінно-залізниць”, яке регулювало діяльність конки.

Особливості кінної – залізниці в Миколаєві

Перша кінна дорога була одноколійною. Там були спеціальні з’їзди та роз’їзди для пропуску інших конок.

З появою перших конок було встановлено і правила руху їм. Перший, хто під’їжджав до роз’їзду, кінець мав чекати на другу конку. І лише після її проїзду можна було рухатись далі. Коли дві конки зустрічалися дома роз’їзду, то проїжджаюча конка мала віддати пропускає кінці жезл, який символізував першорядність проїзду. З себе це жезло представляло стрижень з великою круглою набалдашником на кінці. Така сама система роз’їздом збереглася і для поїздів.

Наприкінці 1890 років міська дума висунула нові правила руху кінок. Рухатися конка повинна була зі швидкістю 7-12 верст на годину (8-13 км/год). Коні мали йти тільки риссю. Роз’їзди мали знаходитися на відстані 430 метрів один від одного. Деякі трамвайні зупинки у Миколаєві так і збереглися на місці старих роз’їздів.

Міська кінно-залізниця мала у своєму розпорядженні два депо. У цих депо розташовувалися конюшні для коней з їжею та водою, а також стоянки для вагонів. У депо можна було здійснити ремонт вагонів та ветеринарний огляд коней. Одне з депо було збудовано 1900 року.

У Миколаєві курсували два види вагонів – зимовий та літній. Відрізнялися вони одна від одної своєю конструкцією. Літні вагони мали відкритий верхній поверх. Від дощу та сильного вітру використовували шкіряні накидки. Пізніші варіанти літніх вагонів були більш місткі та мали вільний задній майданчик, де пасажири могли їхати стоячи. Конка у Миколаєві проіснувала майже 17 років.

Як електротяга замінила конку

На початку 1900-х років почалися спроби перевести конку на електротягу. Миколаївська міська влада розпочала процес змін з листування з бельгійською спільнотою. І в 1909 році почалося проектування першого миколаївського електротрамваю.

Розроблено і побудовано він був у Петербурзі. Це ще одна сполучна ланка, яка поєднує ці два міста. Будівництвом вагона зайнялася бельгійська фірма «Сіменс та Гальське». Миколаївська влада була змушена витратити на перший вагон на електротязі два мільйони рублів.

До 1913 року конка перебувала у власності бельгійської спільноти. І лише 1913 року вона перейшла у власність міста. миколаївська влада відразу зайнялася її перебудовою під нові стандарти. І урочистий запуск першого електротрамваю відбувся 21 грудня 1914 року. 

У тому ж році на Базарній площі встановили трансформаторну підстанцію для роботи трамваїв. З метою збереження естетичного вигляду міста навколо підстанції спорудили спеціальну споруду з вежею на розі. Вікна з оздобленням, червона черепиця, колонада, балкон та інше. У міру збільшення кількості трамваїв поруч із першою підстанцією збудували ще одну.

На будівництво нового вагона витрачалося багато часу. Через це спочатку використовували старі вагони від конки. Їх зраджували під нові стандарти. Закривали відкриті частини літніх вагонів, прибирали сходи вздовж вагонів, які використовували для проїзду причепом.

Перші електротрамвай, на відміну від їхніх сучасних родичів, не мали струмоприймачів на даху вагонів. Подача електроенергії здійснювалася безпосередньо рейками. Нині деякі електропоїзди продовжують використовувати такий прийом подачі електроенергії. Зокрема японські швидкісні поїзди.

Нові електропоїзди рухалися чотирма основними маршрутами. Протяжність усіх трамвайних ліній становила майже 24 кілометри.

Перехід від конки до електротрамваїв відбувався поступово. І в Миколаєві був період, коли конки та трамваї на електротязі ходили одночасно. А під час революції 1917 року, коли Миколаїв зненацька залишився без електропостачання, конки знову повернулися на вулиці міста. Кінці знову курсували аж до 1925 року.

Радянські трамваї Миколаєва

Під час Радянського союзу у Миколаєві розпочалася реконструкція трамвайних колій. Більшість вагонів для трамваїв виготовляли на заводі ім. Марті (Ленінградський суднобудівний завод імені Андре Марті). У другій половині 1920-х років трамвайний парк Миколаєва поповнився новими вагонами: моторними та причіпними, загалом 40 штук. Перші вагони трамваїв проіснували до 1960 року. Наприкінці 50-х у Миколаєві з’явилися трамваї підвищеної комфортності. Дерев’яні лави замінили на м’які сидіння. У кабіні водія з’явилося опалення, а двері стали автоматичними.

Гостра нестача трамвайних вагонів у місті призвела до необхідності купувати вагони в інших містах та інших заводах. Для розробки вагонів нового покоління було залучено інженерів з Харкова. 1933 року трамвайний парк поповнився вагонами з Митищинського заводу. У 30-ті роки протяжність миколаївських колій становила понад 40 кілометрів.

За часів Великої Вітчизняної війни трамваї використовували для транспортування поранених до лікарень міста. Все тоді у місті працювало на майбутню перемогу. Війна відкинула миколаївські трамваї на кілька років тому. І після перемоги містом курсували трамваї без дверей, з дерев’яними лавками.

 На той час у вагонах разом із водієм курсували й кондуктори, які робили обілікування містян. Для забезпечення безпеки городян, кондуктор стежив за тим, щоб трамвай не рушив поки всі пасажири не сядуть до нього. Для цього по вагону була простягнута мотузка з дзвіночком у кабіні машиніста. Коли всі охочі сідали в трамвай, кондуктор смикала за мотузку, тим самим даючи машиністові дозвіл на початок руху.

Миколаївські трамваї у незалежній Україні

При здобутті незалежності України миколаївські трамваї зазнали низки змін. 1996 року на вулицях міста з’явилися біло-блакитні вагони. Також змінилася система оплати проїзду. У 70-х роках 20 століття оплата здійснювалася за допомогою використання касового апарату, але при здобутті незалежності до Миколаїв повернулися кондуктори та контролери.

На початку 21 – го століття на вулицях міста курсувало 145 трамвайних вагонів, які перебувають у власності “Миколаївелектротранс”.

Трамваї – це мабуть один із найромантичніших видів громадського транспорту. Дзвін трамвайного сигналу, стукіт коліс – романтика літніх вечорів. Найчастіше трамвайні колії у містах проходять через її центральну частину, старовинну частину міста. І це ще й один із доступних способів оглянути центральну частину міста.