Четвер, 3 Жовтня, 2024

Втрачена архітектура Миколаєва: мечеть, перетворена на руїну

Миколаїв – місто, де з моменту його заснування селились люди багатьох національностей і вірувань.Тож з часом у місті  релігійні громади почали будувати свої храми. На карті Миколаєва були лютеранська кірха і костел. У місті діяло кілька синагог. Була й мечеть, яка стала по своєму унікальною. Саме ця пам’ятка архітектури має в своєму описі статус “руїна”. 

Саме про першу мечеть в Миколаєві й йтиме мова. Більше на mykolaiv-future.com.ua.

Спроби розпочати будівництво 

Будівництво мечеті в нашому місті припадає на другу половину 19-го століття. Цього б не сталося, якби в Миколаєві не діяло товариство воєнних магометан Миколаївського порту. Саме воно й ініціювало будівництво мечети в Миколаєві. Навіть, самойстійно підшукало місце, де можна було її будувати. Миколаївські мусульмани запропонували розташувати мечеть на місці колишньої жіночої лікарні. 

Мова йшла про ділянку землі на вулиці Котельній, поряд з жіночим інститутом. 

Як у випадках з іншими храмами Миколаєва воно розпочалось з отримання всіх необхідних дозволів. У 1862 році товариство воєнних магометан отримало відкритий лист від головного командира Миколаївського порту, що земельну ділянку для будівництва їм виділено. Причому саме ту, про яку й було заявлено. 

Тепер був найважчий етап – знайти кошти на будівництво. 12 серпня того ж року мусульмани звернулись до тодішнього губернатора фон Глазенапа. Просили кошти для будівництва. Проте, губернатор відмовив. Таких звернень було кілька. Лише в 1865 році миколаївські мусульмани отримали необхідну фінансову допомогу від міста і розпочали будівництво. 

Фінансові труднощі

Миколаївська влада виділили з міської скарбниці три тисячі рублів. У 1866 році був закладений перший камінь мечеті. Швидко побудувати її не вдалось. Роботи тривали сім років. А коли будівництво було майже завершено, то закінчились кошти. На той момент вже були завершені головний корпус і мінарет. Навіть облаштована залізна покрівля. 

Довелось знову шукати необхідну суму, адже приймати віруючих і служити в недобудованій мечеті було неможливо. 

Тож мусульмани звернулися по допомогу до військового відомства. Нагадаємо, що храм будувався саме для мусульман-військових. Але отримали чергову відмову. Тож почали шукати інший вихід. 

Ним виявилось оголошення підписки, з допомогою якої можна було б отримати пожертви і профінансувати завершення будівництва мечеті. Щоб дотриматись всіх бюрократичних вимог, створили комісію, яка оцінила приблизну вартість робіт. Комісія відвідала довгобуд 10 жовтня 1870 року. Оглянувши будiвництво, члени комісії погодились, що його треба завершувати і дали дозвіл на оголошення підписки. Оголосили й сумму. Для завершення всіх робіт було потрібно 1534 рубля. Військовий імам отримав цю суму,  і будівництво першої мечеті в Миколаєві було завершено. Зазначимо, кошти за наказом імператора було знайдено з вільних залишків Морського міністерства. Будівництво було завершено. Крім головного корпуса і мінарету збудували й корпус, де розташували школу. 

Як у мечеті землю забирали

Спокійно мечеть пропрацювала до кінця 19-го століття. Але на межі століть у неї почались проблеми. 

Управління Чорноморським флотом змінило свою прописку. З Миколаєва його перевели до Севастополя. Тому посаду  військового імама в нашому місті було ліквідовано. До Севастополя перевели ахуна мечеті Мухамета Закіра Замалетдінова. Навіть сторожа утримувати було неможливо. Зарплату йому платило Морське відомство. Тепер ця стаття видатків була з бюджету виключена. Та й мусульмани, які служили на флоті, з Миколаєва виїхали. Залишились лише цивільні. А їх кількість була невелика. У найкращі часи до мечеті ходило 400 осіб. 

Фактично мечеть опинилась на межі закриття. На той час вона знаходилась у підпорядкуванні Оренбурзького магометанського духовного збрання і міністра МВС. 

Морське відомство вбачало єдиний вихід – знести мечеть. Тим більше, що земля, на якій вона була збудована, їй не належала. В документах було вказано, що  земля безкоштовно виділена лише за умови, що там розташована мечеть. Немає храму, то й землі у мусульман немає. Морське відомство повинно було повернути землю її власнику – тобто місту. 

 Місцевий сторож Абдурахман Ахметов на той час був також і муллою до 1905 року. Проте, від цієї посади відмовився. Причиною стало те, що на мечеть вкотре не виділили кошти, а споруда потребувала капітального ремонту. 

 У такому підвішеному стані мечеть залишалась до 1907 року. Тоді служби там вже не проводились. У тому ж році стало відомо, що питання з земельною ділянкою так і залишилось без розгляду, так як клопотання про повернення землі не було розглянуто. 

Руйнування мечеті

З 1907 року мечеть поступово руйнувалась. Її не ремонтували. Большую частину часу вона стояла зачиненою. Згодом  через брак коштів звільнили й сторожа. 

Двадцяті  роки 20-го століття для мечеті, як і для багатьох релігійних споруд, стали роками знищення. У 1923 році миколаївці могли побачити лише мінарет. Головний корпус мечеті вже було остаточно зруйновано. Але на мінарет у тому ж році встановили дошку, яка вказувала. що залишки мечеті є пам’ятником архітектури. 

За рік після завершення Другої світової війни зробили ревізію пам’ятників архітектури Миколаєва. Саме тоді оновили й статус мечеті. З 1946 року в графі “Стан пам’ятника”   стояло одне слово – “руїна”. 

Вже в шістдесятих роках 20-го століття вирішили використати приміщення, де була школа. Там зробили сховище для мітл. Минарет зруйнувався, а навколишню територію забудували. Лише краєзнавці і допитливі миколаївці можуть знайти в місті залишки першої мечеті.

Служителі мечеті і мусульманське кладовище

За своє недовге існування мечеть змінила кілька священиків. Перші були військовими. Причому затверджував їх генерал-губернатор. Історія зберегла для нас кілька імен.

Найчастіше згадується імам Мухамет Закір Замалетдінов. На посаді ахуна Миколаївської мечеті його затвердив Миколаївський воєнний губернатор. Відповідний наказ був підписаний 5 червня 1891 року. Щоб отримати цю посаду, імам надав характеристику від командира Чорноморського флоту, де вказано, що він хороша людина і відповідає посаді. Але з перенесенням керівництва Чорноморського флоту до Севастополя туди ж перевели й імама Замалетдінова. 

Далі мечетью тимчасово опікувався ахун з Одеси. Так вирішило Оренбурзьке магометанське духовне зібрання. Також були оголошені іспити на зайняття посади імама. Крім того, парафіяни могли самі обирати духовних служителів мечеті.

Наступним згадується мулла Абдурахман Ахметов. Він мешкав у дворі мечеті і був одночасно і муллою і сторожем. Тоді в Миколаєві мешкали лише 45 мусульман. Богослужіння проводились кожної п’ятниці. Ніякого товариства в місті вони не мали, тож і коштів на утримання культової споруди ніхто не збирав. 

Мулла А. Ахметов кілька разів звертався з клопотанням, щоб на мечеть виділили кошти. Однак, іспиту на муллу він не складав, тож його прохання залишили без розгляду. 

Ще одна проблема була у миколаївських мусульман – власне кладовище. Воно існувало в Миколаєві і було розташоване на березі Інгулу. Наприкінці 19-го століття в місті стали просувати питання про його перенесення. Начебто його підмивають води з річки. Крім того, поскаржились, що цвинтар пограбований вандалами. Місцева поліція нічого такого не побачила. Але скарги продовжували надходити.  

Кількість скарг збільшувалась, тож кладовище довелось перенести. В радянські часи його знесли і збудували на тому місці трамвайне депо по вулиці Будівельників, яке зачинилось у 2011 році. 

Latest Posts

.,.,.,.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.