Це була колись найгарніша й найвеличніша церква Миколаєва. Про це свідчать фото, які зберегли нам історія і краєзнавці. На жаль, від її величної краси не залишилось нічого. Детальніше на mykolaiv-future.
Будівництво Новокупецької церкви
Передбачалось, що новий храм буде звичайною церквою на околиці Миколаєва. Її вирішили збудувати поміж вулицями Громадянською та Богородичною. Але кошти на будівництво збирали миколаївські купці. Тож вирішили на цьому храмі не економити. Тому архітектор і будівничі створили справжнє диво.
Для церкви виділили пустош. Це була так звана левада, якою до 1833 року володів морський офіцер у відставці Павло Вавілов. Цю ділянку землі Міська дума придбала про всяк випадок. Чекати для чого ж її використати довелось не довго. Миколаївці, які мешкали на вулицях Громадянської, Кузнечної, Богородичної написали прохання про будівництва поряд храму. Міська влада його задовольнила. Тож ця пустош стала будівельним майданчиком.
Над проєктом церкви головний архітектор Миколаєва Людвиг Опацький працював півтора роки. У 1835 році представив його на розгляд міської влади. Зазначимо, що проєкт затвердили одразу і змін ніяких не вносили. Схвалення отримали і на найвищому рівні.
Кошти на будівництво дали миколаївські купці. Тому в народі цю церкву назвали Новокупецькою. Офіційна назва храму – Богородична церква Всіх Скорбящих Радості. Вони й забажали, щоб храм був розкішним. Так і вийшло.
Будівництво тривало п’ять років писав краєзнавець Дмитро Оранський. Кошти збирав голова опікунської ради – купець Іван Ніколаєв. Згодом він стане церковним старостою.
Розквіт Новокупецької церкви
Найбільший храм Миколаєва продовжували покращувати навіть після офіційного відкриття. Зокрема, побудували дзвіницю, яка спочатку була окремо від храму. Там розміщувався найбільший дзвін у місті. Крім цього прибудували ще два престоли.
Зростала кількість прихожан храму, тому збільшили й кількість священиків.
Ще одну важливу функцію виконувала церква. При ній працювала церковно-приходська школа. Лише два класи, але діти вміли писати, рахувати й читати. Окремо навчали писемності всіх охочих дорослих. Також тут займались благодійністю – збирали кошти для нуждених родин.
Так тривало до 1917 року.
Закриття і руйнування храму
Зміна власті призвела до того, що новокупецьку церкву захопили сектанти – так звані “оновленці”. Їм церкву передала радянська влада. У 30-х роках минулого століття церкву кілька разів грабували. Винесли найцінніше – срібні речі.
У 1934 році новокупецьку церкву закрили. Все майно передали іншим храмам. Будівля перейшла на баланс Миколаївського суднобудівного інституту. Там планували зробити студентський клуб. Але коштів на це у навчального закладу не було. Не потягнув фінансування клубу на базі церкви і інструментальний завод.
Руйнування колись найкрасивішої церкви Миколаєва поклала Друга Світова війна. В храм потрапив снаряд і зруйнував дах. Місцеві жителі одразу почали розбирати покрівлю, забрали вцілілі вікна й двері.
Після звільнення Миколаєва завод перебудував церкву, щоб розмістити там цехи. Але й сам працівники заводу руйнували залишки церкви: витягали білий вапняк і випалювали з нього вапно.
Новокупецька церква перестала існувати в 2009 році. Тоді новий власник підприємства вирішив знести вже спотворений часом і людьми храм. Від новокупецької церкви залишилась лише купа каміння.
