Топоніміка миколаївських вулиць, районів та ін. достатньо цікава та різноманітна. Назви мікрорайонів та ії частин, як правило, мають декілька варіантів: офіційні та «народний» аналог. Далі на mykolaiv-future.
Дещо про адміністративний поділ
У составі Миколаєва є 4 райони:
- Заводський (мікрорайони Ліски, Намив, частково Сухий Фонтан, Слободки)
- Центральний (Центр міста, Тернівка, Матвіївка. Соляні та Північний, Варварівка, Ракетне урочище)
- Корабельний (Жовтневе, Широка Балка, Кульбакіне, Балабанівка)
- Інгульський (ПТЗ, Старий та Новий Водопій)
І якщо з назвами 4х основних районів Миколаєва все більш-менш зрозуміло: вони створені від роду діяльності населення того чи іншого району, а також їх географічного положення, то назви менших районів, мікрорайонів та їх частин заслуговують на більш детальне роз’яснення.
Про походження назв деяких районів та їх частин
Топоніми Заводського району
- «Абіссінія», СІХ, НІХ, або «ЖДП» – перелічені області мікрорайону Ліски, що знаходиться у Заводському районі Миколаєва, є поселенням, що має офіційну назву Залізничне поселення (прим. рос. «ЖДП»). У свою чергу, частини Залізничного селища має таємничі для необізнаних чужаків назви СІХ та НІХ, що розшифровувалося як «Старий інвалідний хутір» та «Новий інвалідний хутір» відповідно. Історичні дані свідчать, що ці хутори були зведені для офіцерів Чорноморського флоту, що отримали каліцтва під час бойових дій у Кримській війні, або ж за військові подвиги. Трохи пізніше цей район почали називати «Поселенням старих інвалідних хуторів (у народі просто – ПСІХ). Нині відома назва району «Абіссінія», що співзвучне з колишньою назвою Ефіопії, зв’язку з африканською країною не має. Корінні миколаївці шуткують, натякаючи на спорідненість коренів зі словом «синій» та майже незмінний стан свідомості місцевих жителів: район вважається досить неблагополучним.
- Ліски, Піски – також знаходяться у Заводському районі міста. Назва мікрорайону Ліски з’явилася завдяки Фалєєву за часів заснування міста: на місці теперішнього житлового масиву була велика кількість урочищ. Схожа ситуація із мікрорайоном Піски.
- На Слобідках («слобода» – вільне поселення) у Заводському районі існує досить відомий мікрорайон під назвою «Ялти». Про причини такої назви можна тільки здогадуватися, проте раніше ця ж територія мала назву Попова балка. Район Попова балка знаходиться неподалік морпорту та має вигляд довгого та глибокого яру. Саму назву місцевість отримала ще до заснування Миколаєва, її дали запорожці, що займалися виловом риби у Бузькому Лимані. Втім, навіть стара офіційна назва також стала оповита легендами: нібито, назва «Попова балка» з’явилась від того, що у тому яру, попи, що відреклися від сану, скоювали розбійні напади та пограбування на тих, хто проїжджав повз. На даний момент назва «Ялти» існує й на генеральному плані міста.
- Сухий Фонтан – це не одна з покинутих пам’яток міста. Це назва мікрорайону, що розташований у Заводському та Центральному районах міста з повною назвою «Урочище Сухий Фонтан». Центральним об’єктом мікрорайону є конструкція каскадних фонтанів. Вода надходила до фонтанів з природного джерела. У період, коли у районі прокладали водопровід, воду до нього також підвели з того джерела, тому струмінь води фонтану став майже невидимим, а періодично й зовсім пропадав. Наразі фонтани підключені до водогону та працюють, але назва вже закріпилася за місцевістю.
Топоніми Центрального району
- Темвод – територія на 20 гектарів неподалік з мікрорайоном Соляні. Назва Темводу походить від назви заводу, що функціонував тут за часів Першої світової війни – Трубкового і електромеханічного заводу, що постачав війську елементи для снарядів, робочі інструменти і прилади для керування вогнем корабельної артилерії. Сам мікрорайон був заселений дещо пізніше, за часів вже суднобудівного заводу «Тремсуд»: для проживання робітників були збудовані бараки. Мікрорайон відомий також й трагічними подіями. Під час Другої світової війни, на Темводі німці організували концтабір, куди звозили на розстріл мирне населення.
- Назва мікрорайону Соляні уходить корінням у другу половину XIX століття. Оптова торгівля сіллю у місті передбачала сплату мита торговцем. Аби обійти цей указ, на місці теперішнього мікрорайону Соляні, крамарі збудували склади-крамниці, де зберігали свій товар, а також проводили торгові операції. Активна забудова вже сучасного мікрорайону почалася після 1945 року.
- Хутори Водопою (Старий та Новий) практично ровесники Миколаєва. Назва їх походить від великої кількості джерел з питною водою. За іншою версією, назва мікрорайону пов’язана з наявністю колодязя з лотками для напування худоби та коней. Новим Водопоєм назвали новобудови.
- Півострів, з однойменним мікрорайоном Аляуди, у народі відомий як місце, где свого часу знаходилася школа соціальної реабілітації для дітей та підлітків. На даний момент, назва закріплена за мікрорайоном та півостровом офіційно, втім, раніше, вона була прозивною. Хутір отримав свою назву за прізвищем власника – купця з Італії Луїджі Аліауді, надалі було скорочено до «Аляудін хутір» та, нарешті, до «Аляуди».
Хоч Миколаїв можна назвати досить молодим містом, адже у 2021 році йому виповнюється лише 232 роки, його історія багатогранна та цікава. У матеріалі, звісно, згадані далеко не всі цікаві та незвичні топоніми Миколаєва. Історії яких «народних» або офіційних топонімів знаєте Ви?
