Чимало туристів, приїжджаючи до Миколаєва, вважають, що вони вже на морі, хоча в місті його немає. Миколаїв розкинувся на широких та мальовничих берегах Інгулу та Південного Бугу і, хоча до найближчого морського узбережжя година їзди автівкою, у місті вже відчувається курортний настій. Гостям із інших міст не варто квапитись на море, адже Миколаїв не просто перевалочний пункт на шляху до омріяного відпочинку, а надзвичайно гарне місто, що має свою історію та шарм. Одним із найулюбленіших місць відпочинку городян є центр міста. На невеликій площі розміщено чимало цікавих об’єктів, що милують око та демонструють колишню міць суднобудівного гіганта України. Далі коротко розкажемо про найцікавіші культурні та історичні пам’ятки, що знаходяться на Соборній Площі та Флотському бульварі. Далі на mykolaiv-future.
Букінгемський палац у центрі Миколаєва
Однією з найгарніших будівель Миколаєва можна вважати міську раду. Її дуже часто порівнюють з Букінгемським палацом, адже їх зовнішні обриси надзвичайно подібні. Величні колони, пілястри, шпиль зачаровують своєю вишуканістю. Здається, що міська рада знаходиться на цьому місці вже не одну сотню років, хоча це зовсім не так. Будівлю звели у 1954 році. Вона замінила по своїй функціональності Миколаївську міську управу, що знаходилась на розі вулиць Соборна та Адміральська з 1810 по 1910 рік, поки не згоріла вщент. Тоді відбудовою зайнявся архітектор Євген Штукенберг, який спроектував одну з найгарніших будівель того часу. У ній розміщувалась міська дума та поліція. На жаль, ця споруда не дожила до нашого часу. В період воєнної окупації її повністю знищили. Проте, завдяки цим історичним подіям миколаївці тепер можуть милуватися своїм Букінгемським палацом.
Будівля Миколаївської міської ради є пам’яткою архітектури місцевого значення. Попри відносно молодий вік та монументальність, вона терміново вимагає капітального ремонту і знаходиться за крок до того, щоб стати аварійною. За всі 66 років з моменту зведення тут жодного разу не проводився капітальний ремонт. Через усадку на стінах з’явилися тріщини, з карнизу на фасаді почало відвалюватись ліплення. Щоб убезпечити городян, внизу натягнули спеціальну сітку.
Попри те, що будівля вимагає реставрації, вона ефектно виглядає і вдень і ввечері. Нещодавно на фасаді розмістили неонову підсвітку. Тож тепер вечірні прогулянки на Соборній площі стали ще романтичнішими.
Освіжитись та сфотографуватись можна відразу біля чотирьох фонтанів
Якби назву центру Миколаєва обирали в наші дні, то одним із варіантів стала б Площа фонтанів. На невеликій території розташовано відразу чотири фонтани: два нові і два старі. Безпосередньо перед міською радою влітку 2020 року на реконструйованій площі запустили відразу два сучасні фонтани, які припали до душі дітям і дорослим. Під арочним фонтаном діти пробігають, наче через тунель, а у світло-музичному можуть купатися у спеку. Після відкриття площа ніколи не залишається пустою. Вдень тут чимало дітей та батьків, а ввечері подивитись на те, як підсвічені струмені води б’ють з-під граніту, приходять закохані пари.
На даний момент реконструкція площі ще не завершена. Крім фонтанів тут повинні з’явитись дерева у пересувних горщиках, а також місця відпочинку. Здача об’єкту затягується вже майже на рік. Городяни доволі неоднозначно поставились до результатів реконструкції за більш ніж 100 млн грн, адже до запуску фонтанів здавалось, що площу просто “закатали в асфальт”. Проте, зараз настрої миколаївців значно оптимістичніші і вони з нетерпінням чекають на завершення реконструкції.
Навпроти міської ради у Миколаєві знаходиться і обласна рада. Так само симетрично знаходиться ще один дворівневий фонтан. Його, як і всі фонтани, запускають влітку. Широкі крона дерев створюють тут справжній оазис, тож кожен охочий може сховатись від спеки на лавочках, що розташовані по периметру фонтану.
Ще один фонтан знаходиться у сквері ліворуч від міської ради. Він набагато менший за попередні, але маленькі миколаївці просто обожнюю бавитись зі струменями води. Цей та фонтан біля обласної ради також полюбляють школярі. Традиційно після свята останнього дзвоника, випускники купаються у міських фонтанах, проводжаючи таким чином своє дитинство.
Каплиця Святого Миколая
Окрасою Соборної площі є каплиця Святого Миколая. Невелику, але дуже гарну церковну будівлю звели та освятили у 2005 році. Так як вона знаходиться в самісінькому центрі міста, тож і назвати її вирішили на честь покровителя міста. Каплицю звели на тому самому місці, де раніше був Адміралтейський собор. Він простояв з 1794 по 1937 рік. Культовий собор підірвали динамітом.
За інформацією з архівів, Адміралтейський собор був дійсно величною будівлею. У 1865 році на території добудували кам’яну дзвіницю, яка замінила стару дерев’яну. А ще двома роками пізніше тут провели генеральну реконструкцію. Аж до 1929 року тут знаходився український собор, але потім міська влада почала вимагати його закриття. Врешті решт собор розграбували, купольні хрести відправили до Москви, щоб зняти позолоту, а мідь здали на металобрухт. Дзвіниця також дратувала чиновників та заважала працювати, тож зруйнували і її. В 1937 році собор 1794 року забудови підірвали динамітом.
Суднобудівна верф, мури та загадкова ікона Божої Матері в стіні
Відразу за каплицею починаються мури легендарної Миколаївської суднобудівної верфі. Вони є живою згадкою того, якою потужною галузь була ще дві сотні років тому. Заводська стіна є пам’яткою архітектури національного значення, її велич вражає миколаївців та гостей міста. Ще з моменту будівництва дорогу тут виклали бруківкою, але потім вирішили закатати в асфальт. Сучасне покриття не витримало, а от давня бруківка виглядала просто чудово. У 2018 році “Агентство розвитку Миколаєва” вирішило відновити історичний вигляд пам’ятки архітектури і розчистили дорогу від залишків асфальту. Тепер об’єкт має автентичний вигляд.
Заводські мури оповиті легендами. Для туристів справжньою несподіванкою стане ікона Божої Матері, яка знаходиться на Інгульському спуску. Тривалий час місце, де нині знаходиться ікона, пустувало і ніхто з городян точно не знав, навіщо в заводській стіні зробили нішу, схожу на вікно. Пізніше вдалось дізнатись, що в ній з моменту забудови знаходилась ікона. За нею доглядали священнослужителі собору. А ініціювали створення такого місця у самому адміралтействі, щоб вгамувати страх працівників перед небезпечною переправою. Люди могли спокійно побачити її, перехреститись та продовжити роботу. Коли у Миколаєві встановилась радянська влада, ікона зникла зі звичного місця. Зараз репродукцію відновлено і городяни можуть перехреститись, проходячи між мурами.
