Околиці селища Мигія мало того, що дуже мальовничі, так ще й кількість цікавих туристичних визначних пам’яток, як природних, так і рукотворних, у цьому регіоні просто зашкалює: ландшафтний парк, пороги, озеро, агрошкола, олійниця і т.д. Однією з таких є водяний млин Йосипа Скаржинського, пише mykolaiv-future.com.ua.
Історія млина на воді
Мигійський млин на воді в одним з безлічі подібних, що будувалися у той період (XIX – поч. XX ст.), на Бузі та його притоках. Однак, саме цей – один з тих, які залишилися цілими до наших днів, зберігшись практично в первозданному вигляді.
Водяний млин у Мигії був побудований Йосипом Скаржинським. Для свого часу млин був дуже потужним: потужність переробки доходила до 45-50 тонн зерна на добу, що, звичайно ж, не могло залишитися непоміченим і принесло популярність млинові, околицям і, власне, власнику млина. Будівельним матеріалом для створення млина став граніт з Мигійських каменоломень, а також цегла з місцевого заводу. Цікавим виявився стиль, обраний архітектором Яскульським для створення водяного млина: він дуже подібний до замку або фортеці. Млин мав власну вежу та мансардний поверх. На першому поверсі працював магазин, у якому продавали вироблену продукцію: крупи, борошно.
У ХХ столітті водяний млин став гідроелектростанцією. Жорна були зняті, а на їх місце пристосовані турбіни з електрогенераторами. Аж до 2011 року, ця гідроелектростанція була джерелом енергії для селища Мигія та його околиць.
Поблизу млина Скаржинського розташований оглядовий майданчик, з якого відкривається незабутній вид на пороги.
Школа Скаржинського
Ще одна цікава пам’ятка, схожа за стилістикою із млином – школа для аграріїв, також побудована не без участі Скаржинського, а в історію її заснування лягла особиста драма поміщика.
Спочатку, гранітна будова мала б стати лікарнею, яку Йосип хотів безкорисливо передати у володіння земства. Скаржинський став удівцем, а лікарня у кілька корпусів повинна була носити ім’я його померлої дружини Ольги. Однак, історія склалася дещо інакше, і весь час свого існування будівля використовувалася у якості навчального корпусу для сільськогосподарської школи, а пізніше – технікуму, та носило назву Ольгинсько-Скаржинського сільськогосподарської школи (училища). У деяких джерелах повідомляється, що, незважаючи на зовнішню красу будівлі, причиною тому стали нюанси проектування: не були враховані вимоги, які виставлялися до будівель під лікарні. Тому лікарня так і не була прийнята на баланс земства, а сам Скаржинський вирішив віддати будівлю під потреби школи, яку вже давно планував заснувати.
Занепад школи настав у воєнний час: багато учнів були призвані до армії, а революційні події стали причиною еміграції Скаржинських, підтримка школи стала неможливою. Матеріально-технічна база була розграбована та повністю втрачена у період громадянської війни.
Уже у 20-х роках ХХ ст. школа була реорганізована в сільськогосподарський технікум.
У нинішній час будівля з цією метою більше не експлуатується.
