Центр просто рясніє будинками, що крізь віки несуть у собі романтичні, драматичні, авантюрні історії, пов’язані з Миколаєвом та його жителями. У цьому матеріалі пропонуємо познайомитися з історією будинку Авраамова, розташованого поблизу будинку Ерліха (будинку з Меркурієм), що знаходиться за адресою Спаська, 22, пише mykolaiv-future.com.ua.
Архітектурні особливості
Будинок купця Авраамова – один із тих архітектурних екземплярів у Миколаєві, які не лише цікаво, а й приємно розглядати: пам’ятка архітектури місцевого значення була дбайливо відреставрована новим власником. Разом із сусіднім будинком Ерліха, цей будинок створює своєрідний цілісний ансамбль.
Будинок Авраамова був збудований у 19 столітті. По оздобленню фасаду він скадає серйозну конкуренцію сусідньому, більш стриманому будинку Ерліха, поєднуючи у собі прийоми бароко та неоренесансу. Фасад усіяний різноманітними ліпними прикрасами, у ліпнині переважають рослинні мотиви. Однак, якщо придивимося, то трохи вище побачимо і людські фігурки, на кшталт Атлантів, що підтримують дах своїми руками. Що вже говорити про балюстраду та колони, з химерними капітелями. “Чистих”, не прикрашених частин фасаду, будівля практично немає.
Про призначення будинку Авраамова
Спочатку будинок був побудований для торговця Авраамова, старости Купецького товариства у Миколаєві, який проживав у ньому з 80-х років XIX століття. Особливо цікавих історій цього періоду не збереглося, а вже у 1918 році будинок став притулком для бандитського угруповання товариша Гісі. Про цю максимально цікаву частину історії будинку Авраамова докладно розповідає Юрій Любаров у Віртуальному музеї Миколаєва.
Товариш Гіся – реальний персонаж з історії Миколаєва, голова бандитського угруповання, штабом якого став будинок Авраамова на Спаській. Гіся – постать політичного та бандитського світу Миколаєва тих часів, ватажок бойового підрозділу миколаївських анархістів. Угруповання промишляло грабежами контор та магазинів міста.
Один із таких нальотів міг би стати сценарієм справжнього бойовика: на слід зловмисників вийшли солдати, котрі після протистояння були вязті у полон бандитами. Екшн у центрі міста продовжився осадою бандитського штабу та протистоянням силовиків та банди анархістів з використанням знарядь різних калібрів, аж до бомб. Не обійшлось без жертв. Але бандитів було затримано, а в будинку Авраамова виявили великий склад зброї та боєприпасів: кулемети, вибухівку та інші. Покарання бандити уникли, на користь Гісі зіграла її політична кар’єра, але з дому Авраамова їх “попросили”. Угруповання виїхало, проте Гіся зачаїла образу. Згодом до будинку Авраавмова вона викликала міліцію, повідомивши, що нібито стала свідком крадіжки з дому. Міліцейські, що прибули, потрапили в засідку бандитів: такою була помста за “виселення”. Полонених міліціонерів відпустили після переговорів. Умовою визволення полонених було повернення штабу до будинку Авраамова. Кінцівка історії, можна сказати, щаслива: під час наступного пограбування знову стався збройний конфлікт із силовиками, який був перерваний звуком німецького літака, що летить. Сокира війни була тимчасово закопана, сили більшовиків та анархістів були об’єднані для боротьби зі спільним ворогом, втім, жоден постріл не влучив у ціль. Скориставшись заворушеннями, анархісти схопили награбоване – і були такі. Оповідач підкреслює, такий сюжет точно гідний книги або ж фільму.
Через деякий час у будинку розташувався художній музей Василя Верещагіна. Проте, у 1986 році музей переїхав до будівлі, де і знаходиться зараз, на вул. Велика Морська. До 2000-х будинок Авраамова був порожнім, а потім був куплений і відреставрований на радість миколаївцям.
Завдяки дбайливому відношенню та зусиллям меценатів, будинок вдалося зберегти для майбутніх поколінь. Хіба ж це не диво?
