Перший механічний годинник був винайдений в Танському Китаї в 725 році н.е. Потім ця технологія перекочувала до арабів. До перших механічних годинників у світі вже існували інші варіанти – пісочний годинник, сонячний годинник.
Ще раніше люди визначали час за становищем сонця на небі. Зараз ми вже не користуємося цими допотопними методами. У нас є механічний, електронний, розумний годинник. Але завжди був час, коли це сталося вперше. Перший міський механічний годинник з’явився в Миколаєві в 1819 році. Більше на mykolaiv-future.com.ua.
Англійський майстер
Багато змін у місті почали відбуватися саме за правління адмірала Грейга. І появу міського годинника теж ініційовано Грейг. Місцем для нього послужила центральна площа.
Управлінням Миколаєва було вирішено, що довірити таку важливу справу потрібно лише найкращому майстрові годинникової справи. Серед десятків майстрів було обрано англійського майстра Поля Пилипа Барро. На вибір годинникаря також вплинуло й те, що миколаївські мореплавці, і не тільки, добре знайомі з фірмою Барро. Основним видом діяльності Барро було виготовлення морських хронометрів. Це дуже складна справа, яка потребує неймовірної точності. І коли Грейге вирішив замовити міський годинник саме у Барро, то за якість можна було не хвилюватися.
Годинниковий гігант
Механізм першого миколаївського міського годинника був дуже великим і громіздким. На той час він був воістину гігантським. Що принесло із собою масу проблем.
У 1819 році будинок міського магістрату вирішили відреставрувати, і в ньому розмістити перший годинник. Але саме розміщення було не таким уже й простим. Крім годинного механізму, ще розташовувався дзвін вагою одна тонна. По дзвону бив молот вагою 20 кілограмів. А сам годинник у рух приводився завдяки двом гирям. Одна гиря важила 192 кілограмів, а друга 66 кілограмів.
Заводити годинник потрібно було двічі на добу. Для цього в місті була окрема людина, яка займалася цим.
Якість годинника була настільки ідеальною, що за весь час існування їх жодного разу не лагодили. Лише механізм чистили один раз на 25 років. Англійський майстер зумів створити унікальний та неймовірний механізм, який бездоганно пропрацював довгі роки. Він би працював і до нашого часу, але їхній життєвий шлях закінчився разом із міським магістратом, на якому вони були встановлені.
Загадкове зникнення
Магістрат, що розташовувався на сучасному Соборному майдані, був першою будовою у місті. Воно було створено ще за Потьомкіна. Дійсно гарна і велика будівля для того часу. Але з незрозумілих причин у 1936 році було вирішено знести будівлю магістрату. Історики мають розбіжності у причинах цього рішення. Але разом з магістратом зник і перший міський годинник. Унікальний англійський механізм безвісти зник. І ніхто не знає куди.
Одні історики стверджують, що механізм вивезли до іншого міста. Хтось каже, що його здали на брухт. Аже він був неймовірно важкий та громіздкий. Дзвін, молот, гирі – все важило дуже багато. Грошей можна було виручити чимало.
Відомостей, що механізм повернувся до його творця – Барро – немає. Швидше за все його справді знищили. Це велика втрата історії міста. Хоча мало хто про неї знає.
Взагалі історія годинників в Миколаєві сповнена секретів та загадок. На фотографіях міста, які датуються кінцем 19-го століття, видно ще один механічний годинник на дзвіниці Адміралтейського собору. Але інформації про них у міському архіві не збереглося. Хто їх створив, коли їх було встановлено, який механізм мали – невідомо. Також і невідомо, куди і коли вони зникли. На фотографіях адміралтейства 20 століття їх вже немає. Вони щезнули..
Така ж доля спіткала і перший електронний міський годинник. Встановлено їх було на газоні біля будівлі обласного комітету партії України. Навколо циферблату було висаджено квіти, з яких складалося слово “Слава КПРС”. Проіснував годинник теж не довго. Їх розібрали, коли завершилося будівництво головного поштамту на центральній площі. На будівлі поштамту встановили новий електронний годинник, який був видно кожному.
А годинник із газону зник наприкінці 90-х років. Куди та чому, знову невідомо. Можливо, їх спіткала така ж доля, що й англійський механізм – їх здали на металолом. Сумна доля, адже вони могли поповнити колекцію місцевого краєзнавчого музею.
