Миколаїв – місто, яке омивається двома ріками. Тож без мостів тут не обійтись, пише mykolaiv-future.com.ua.
Варваровський (Південно-Бузький) міст
Розпочнемо з найдовшого і унікального – Південно-Бузького мосту. Миколаївці його з самого початку назвали Варварівським, адже він з’єднує місто з одним з його мікрорайонів – Варварівкою.
Поєднати Миколаїв с тоді ще селом Варварівкою мостовою переправою вирішили ще в 1827 році. Тоді з’явився перший наплавний міст. Але він проіснував недовго і даних про нього, крім дати відкриття, не збереглось. У 1856 році збудували дерев’яний міст, що проіснував до окупації Миколаєва нацистами. Він також був наплавним, зробленим з ялини. Рівень проїзду над водою не перевищував одного метра. А до берегів міст кріпився з допомогою якорів. Довжина моста становила майже один кілометр. А ширина проїжджої частини – 6,25 метрів.
Під час Другої світової війни Варварівський міст двіч руйнували. Спочатку його висадили в повітря під час свого відступу радянські війська. Німецькі війська, окупувавши Миколаїв, міст відновили, адже їм були важливі комунікації. У 1944 році , залишаючи наше місто, нацисти руйнували і палили все. Не став виключенням і Варварівський міст.
Після визволення Миколаєва, мостову переправу відбудували в такому ж виді. Але існували певні обмеження. Мостом можна було рухатись екіпажам вагою до 8 тонн і швидкістю до 5 кілометрів на годину. Для того, щоб у місто заходили річкові і морські судна, мост разводили. Щоденно цю процедуру могли робити до п’яти разів. І вона тривала годину. Важко переживав такий мост зиму. Щозими його руйнували крига іі шторми. Тоді люди з Варварівки тижнями не могли потрапити у місто.
Через це в 1957 році було прийнято рішення збудувати сучасний міст. Керував будівництвом лауреат Ленінської премії Лев Карелі. Участь у будівництві брали працівники багатьох миколаївський підприємств. Міст вийшов справді унікальним. По-перше, це був єдиний в Україні і Радянському Союзі міст з горизонтальною розводкою. Коли через нього пропускають судна, то зверху відкривається незвичайний вид. Під час будівництва використовували новітні технології. Потім таким же чином збудували міст метро в Києві. 18 червня 1964 року було відкрито рух мостом.
Вже за роки незалежності України Варварівський міст кілька разів ремонтували. Мостова переправа такого поважного віку вимагає і капітального ремонту. Але на об’єкт державного значення так і не можуть знайти коштів. Рік у рік його руйнують фури. Варварівський міст вже визнано аварійним. Але питання коли його відремонтують досі відкрите.
Інгульський пішохідний міст
Миколаївці добре знають його як понтонний міст. Але саме на цьому місці був збудований перший міст через Інгул. І з початку пішохідним він не був.
Перший міст через річку Інгул було збудовано майже одночасно з Миколаєвом – у 19792 – 1795 роках. Він також був наплавним. Але на відміну від Варварівського – наплавну частину поклали на понтонах. Міст з’єднує Миколаїв з мікрорайоном Соляні. У дореволюційні часи там розташовувались соляні склади. А на початку 20 століття перенесли порохові погреби. Його ремонтували, перебудовували. Дерев’яним він був і під час окупації.
У післявоєнні роки його замінили на металевий. Міст став повністю пішохідним. Його розводили, коли в акваторію Миколаївського суднобудівного заводу заходили кораблі або нові судна йшли на ходові випробування.
З початком занепаду підприємства в 90-і роки за мостом перестали доглядати. І на початку 2000-х понтонний мост взимку потонув. Пролежав на дні Інгулу майже рік. Кошти на його підняття знайшли. Але з того часу у моста через вік і втому металу почались проблеми. У 2020 році в лютому під час шторму буквально розірвало наплавну частину мосту. Ремонтували його трохи більше місяця. На початку квітня рух мостом відновили. Згодом з’ясувалося, що і самі понтони, на яких тримається міст, теж потрібно ремонтувати. А краще – замінити. Вони набирають в себе воду. Тож і цей миколаївський міст потребує капремонту.
Інгульский міст
Транспортний міст, який з’єднав Миколаїв і мікрорайон Соляні, почали будувати у 1974 році. Його будували шість років. Як і під час будівництва Варварівського, роботами керував Лев Карелі. Міст побудований таким чином, що начебто розрізає парк “Перемога” на два частини. До речі, розвідна частина Інгульського мосту – понад 76 метрів. До 1996 року цей міст мав найдовшу розвідну частину в Європі. Зараз поступається лише мосту у Роттердамі.
Але відомий цей міст не тільки цим. За всі роки з ним сталося найбільше інцидентів, ніж з іншими миколаївськими мостами.
Вперше це сталось ще у 80-х роках минулого століття. У проліт врізався как написали плавзасіб. Тоді рух мостом перекрили аж на три дні. Довелось замінити одну секцію. У 90-х роках 20-го століття міст почав розводитись сам. Така ситуація виникла і в 2020 році, причому в робочу перевозку.
Самовільно міст і опускався. Це сталось в 2008 році. З акваторії виводили судно, і тільки дивом не було зіткнення.
У 2015 році міст не змогли розвести через те, що його розвідну частину заасфальтували поверх старого покриття і перевантажили. Крім того, заасфальтували і стики розводної частини з нерухомою частиною мосту.
Як і інші мости Миколаєва, Інгульський міст також потребує ремонту. І також не відомо, коли його буде зроблено.
Аляудський міст
А про цей міст згадують дуже мало. Може тому, що знаходиться він на околиці Миколаєва користуються ним дуже мало людей. Використовують його, як пішохідний, так для транспорту. Понтонний міст зв’язує півострів Аляуди з Миколаєвом. На півострові мешкає не більше сотні жителів. Раніше там розташовувалась школа-інтернат, а зараз військова частина. У 2010 році міст розмило дощами. Але відновили його дуже швидко, адже це єдина можливість потрапити на материкову частину міста. Аляудський міст – улюблене місце для рибалок. Пару років тому міст намагались ремонтувати. Але виключенням він не став. На жаль, і ця мостова переправа потребує капітального ремонту.
