Одне з міст Миколаївської області – Вознесенськ, зараз буває у військових зведеннях не менше ніж Миколаїв та Баштанка. Саме це місто лежить на шляху до Южноукраїнська і атомної станції. До боїв, що точились на околицях Вознесенська була прикута велика увага. Далі на mykolaiv-future.
Місто встояло, а його мешканці показали дива героїзму. ІТак в історію Вознесенська була вписана ще одна сторінка.
Протистояння кочівникам і Соколина переправа
Територія, де зараз розташований Вознесенськ, завжди була ласим шматочком для загарбників. Поряд протікають дві річки – Арбузинка і Мертвовод, родюча земля. Тож місцевим довелось постійно виборювати спокійне життя.
Тут жили скіфи. Згодом осіло слов’янське плем’я уличів. Останні протистояли печенігам, а згодом і литовцям. З другої половини 11-го століття землі Вознесенщини постійно спустошували половці. Після них прийшов сильний ворог – Золота Орда.
Боронити землі довелось литовцям, які збудували на місці сучасного Вознесенська замок Соколець. Саме від нього місто отримало свою першу назву Соколи. Згодом місто увійшло до Буго-Гардівської паланки. Запорізькі козаки дуже цінували Соколи. Тут була зручна переправа через Південний Буг. Тож в Соколах розташувався козацький зимівник. У часи Російсько-Турецької війни у Соколах сформували Бузький козацький полк. Потім на його базі створили Бузький єгерський корпус, до складу якого увійшли бузькі козаки. На них були покладені обов’язки прикордонників.
Мирне життя і заснування Вознесенська
Мирне життя для жителів Соколів настало наприкінці 18-го століття. У 1795 році князь Григорій Потьомкін звернувся до імператриці Катерини ІІ з проханням заснувати на місці козацького зимівника Соколи місто. Назву він теж обрав і запропонував цариці – Вознесенськ, на честь свята Вознесіння Господнього.
Імператриця дала згоду. Місто почало розбудовуватись на очах. На початку 19-го століття оновили Бузький корпус. Навіть, провели навчання. Тод ж тут збудували палац для царя та його оточення. Заклали “казенний парк” з ротондою. Вона, до речі, збереглася до наших днів і є архітектурною пам’яткою. В ній цар Микола І приймав послів, дипломатів, навіть очільників різних держав.
Вознесенськ став такою собі перлиною в степу.
Війни, через які пройшов Вознесенськ у 20-му сторіччі
Двадцяте сторіччя принесло для міста свої випробування. Вознесенцям довелось згадати своє козацьке минуле. У 1920 році загін УНРівців вдчадушно напав на станцію Вознесенськ, де закріпились більшовики. Атака справді була відчайдушною. Чорні запорожці, якими командував Петро Дяченко, майже врукопашну захопили станцію, чимало боєзапасу і відкрили дорогу на Вознесенськ.
Пережило місто і німецьку окупацію. Вознесенськ був окупований 6 серпня 1941 року, а звільнений 24 березня 1944 року.
Вознесенськ у боях з військами Російської Федерації
Мирне життя для Вознесенська, як і для багатьох місць України закнчилось 24 лютого 2022 року.
Тепер майже щодня ми бачимо Вознесенськ серед міст, де оголошується повітряна тривога.
Бої на околицях міста розпочалися в перших числах березня. Окупанти увійшли у передмістя – район Болгарку. Щоб убезпечити Вознесенськ, міській владі з військовими довелось перервати два моста. Тож російська техніка до міста не потрапила.
Окупанти намагались ховатись в житлових будинках. Навіть розміщали на подвір’ях бойову техніку. На щастя жителів Болгарки вдалось евакуювати до Вознесенська.
І зараз навколо міста точаться бої, а сам Вознесенськ регулярно обстрілюють.
