Миколаїв важко назвати культурним або туристичним центром, тим не менш, місто може похизуватися досить великою кількістю храмів: Свято-Симеонівський храм, Собор Різдва пресвятої Богородиці, Собор Касперівської ікони Божої Матері, Свято-Микільський соборний храм, Каплиця святителя Миколая – і це навіть на всі православні, а у Миколаєві представлені молитовні дома й інших релігійних течій. І якщо, як правило, про православні храми містяни знають багато, у силу своїх релігійних переконань, то про не православні – навпаки. Ці, насправді історичні, пам’ятники мають не тільки духовну цінність, а й архітектурну, у кожного своя цінна та цікава історія. Далі на mykolaiv-future.
Лютеранська церква Христа Спасителя – яскравий приклад неоготики
Лютеранська церква знаходиться на вул. Адміральській і є релігійним центром поплічників німецької церковної традиції.
Ініціатором створення громади лютеран у Миколаєві був адмірал Грейг. Справа у тому, що багато хто з кадрових військових, лікарів та чиновників були вихідцями з європейських країн. У 1852 р., після процесу осячення. кірха почала приймати парафіян. Доля лютеран у Миколаєві не була легкою. у 19 століття вони піддалися впливу штундистів, що призвело до розпуску лютеранської громади. У час “совєтов” кірху закрили, всі цінності – вилучили, а саму будівлю – віддали під клуб “Динамо”, пізніше там облаштували спортзал. Історична справедливість була відновлена лише у 90-х рр. ХХ століття: будівля була відремонтована, вітражі – відновлені.
Будівля кірхи – яскравий приклад неоготики, має стрілчасті зводи та віконні прорізи, на будівлі присутні шпилі, воно оточене парканом у готичному стилі.
Кірха функціонує і зараз. Нещодавно на храмі встановили додаткове освітлення фасаду прожекторами, у нічний час будівля освітлена теплим світлом.
Вірменська апостольська церква Сурб Геворг – перша в Миколаєві
Апостольська церква знаходиться на проспекті Богоявленському у Миколаєві.
Сурб Геворг важно назвати старовинним храмом, він був збудований відносно нещодавно на кошт пожертв представників діаспори та меценатів з усієї України, але є одним з небагатьох подібних у всьому регіоні. Храм відкрив свої двері парафіянам у 2012 році, на його будівництво пішло близко 4-х років. Інтер’єр храму – мінімалістичний, ззовні церква виглядає досить аутентично, у стилі Ечміадзінського монастиря, облицьована червоним каменем.
Історія трьох миколаївських синагог
В історії Миколаєва є згадки одразу про три синагоги: Стару, Хоральну та Привозну.
Стара синагога розміщувалась на вул. Чернігівській, нини – вул. Шнеєрсона. Хоральна синагога знаходиться на перетині вулиць Велика Морська та Німецька (тепер відома містянам як Фалеєвська). Привозна синагога була збудована на вулиці з такою самою назвою (нині – Дунаєва), на ділянці між вулицями Московською та Даля.
Усі три синагоги мають непросту історію.
Стара синагога, збудована 1822 року, побудована з вапняку, оскільки на той час, це був найбільш прийнятний для єврейської громади варіант фінансово. Вікна синагоги витримані у готичному стилі, хочу спочатку, вікна першого ярусу були виконані у мавританському стилі. Інформації або фототого, як виглядала Стара синагога всередині не збереглося. Стара синагога та її парафіяни пережили декілька “хвиль” гонінь: спочатку за Миколая І (буквально за 7 років після відкриття), пізніше, за часів “совєтов”, з синагоги були вилучені всі цінності, а в 1935 році, єврейська молодь, що попала під вплив атеїстичних поглядів, зібрала підписи для того, аби у синагозі організували клуб. Пам’ять про це й досі залишилась у вигляді барельєфа на одній із стін: “Труд, знання, спорт, відпочинок – ось основи здоров’я” – свідчить напис, вигравіруваний на храмі. У 90-х роках будівлю Старої синагоги повернули миколаївській єврейській громаді. Архітектурна пам’ятка знаходиться у аварійному стані.
Єврейська громада росла. Хоральна синагога була побудована дещо пізніше, у 80-х роках XIX століття. Добро на будівництво дав особисто військовий губернатор Микола Аркас. Синагога була витримана у традиційному готичному стилі, з високими стрілчастими вікнами та карнизами, що створювали враження, ніби синагога багатоповерхова. Внутрішнє оздоблення Хоральної синагоги вирізнялося лаконізмом, молитовна зала простягалася на всю висоту стін. Хоральну синагогу настигла та ж доля, що й Стару: у ній був організований клуб для євреїв, пізніше – міліцейський клуб. У період нацистської окупації, у синагозі розпочалася пожежа, спричинена, імовірно, вибухом. Складна конструкція дерев’яних перекриттів була зруйнована та відновленню не підлягала. Синагога була безповоротно зруйнована у 1944 році. Дотепер збереглася лише прибудова з південної сторони храму, що призначалася, швидше за вcе, для проживання служителів храму.
Привозна синагога (кінець ХІХ століття) – була найбільшою у місті.
Вона розташовувалася поблизу привозного ринку, від якого й отримала свою назву. Атеїстична кампанія не обійшла стороною й цю синагогу: “трудяща єврейська молодь” знов зібрала підписи, щоб передати будівлю під потреби клубу, що і відбулося у 1931 році. Свої функції синагога так і не відновила, а з часом, була перебудована. Нині на тому місці, у колишній будівлі синагоги, знаходиться Миколаївський національний академічний український театр драми та музичної комедії.
Костел Святого Йосипа – цегляна готика у центрі Миколаєва
Справжньою прикрасою Миколаєва, “родзинкою” вулиці Декабристів, є католичний костел Святого Йосипа. Католицька громада сформувалася у Миколаєві майже одразу після його заснування. У 1794 році, громаді була надана будівля під будівництво храму. Більш сучасний же костел Святого Йосипа був відкритий та освячений вже у 1896 році.
Нелегка доля спіткала і цей костел: у революційні часи він був зачинений, будівлю передали на баланс краєзнавчого музею; за часів окупації храм розграбували, у післявійськовий період, його, як й інші храми, передали під клуб. І тільки у 90-ті роки ХХ століття, костел знов повернув втрачений статус.
Велична будівля з червоної цегли з вітражними вікнами витримано в стилі “цегляної готики”. Усередині костелу стоїть німецький орган, усі охочі й досі можуть насолодитися звучанням органа, відвідавши костел.
