Яхт-клуб у Миколаєві – одне з найулюбленіших затишних місць відпочинку миколаївців різного віку. У теплу пору року можна часто помітити закохані пари, що прогулюються, адже в яхт-клубі відмінний вид на захід сонця, рибалок з вудками, молодь – завсідників кафе і ресторанів або ж любителів активного виду відпочинку, сім’ї з дітьми. У різні пори року яхт-клуб приваблює весілля, адже це одне з фотогенічних місць міста, що має неповторний шарм. В яхт-клубі доступні різні види дозвілля: атракціони для найменших, кав’ярні, кафе і ресторани в окрузі, спортмайданчики та прокат інвентарю для водних видів спорту, а охочі провести незабутнє побачення можуть навіть орендувати яхту. За все це городяни люблять яхт-клуб. Не кожне місто може похвалитися таким об’єктом. Яхт-клуб у нашому місті – найстаріший в Україні і один з найстаріших на території колишньої Російської імперії, пише mykolaiv-future.com.ua. З чого ж все починалося?
У витоків яхт-клубу
Перші організаційні збори товариства яхт-клубу пройшли у серпні 1887 року. Тоді участь в товаристві було доступно далеко не всім, а лише деяким представникам місцевої знаті. Біля витоків яхт-клубу стояли Аркас, Рюмін, Голіков, Тиртов тощо. Статут товариства був прийнятий вже за рік після зборів, а 1889 вважається офіційним «народженням» товариства. Що ж до розташування, спочатку, яхт-клуб базувався поблизу Нижнього бульвару, однак таке розташування визнали недостатньо зручним, тому морським міністерством була виділена земля у передмісті Миколаєва, у Спаському урочищі, де яхт-клуб знаходиться і тепер. Кількість учасників яхт-клубу росла досить швидко: з 66 членів на початку до 300 осіб у 1914 році, а флотилія клубу в 1914 році налічувала вже більш ніж сотню суден. Багато яхт були імпортними, їх привозили з європейських держав, а деякі малі були виготовлені у майстернях яхт-клубу.
Будівля яхт-клубу, у стилі ренесансу, було збудована у 1904 році під керівництвом архітектора Леопольда Роде. Будівельним матеріалом для адмінбудівлі стали місцевий граніт та цегла. Тоді ж були встановлені гармати, які збереглися і до нинішніх часів.
Як на хвилях: занепад та відродження
Перша криза припала на період Першої світової. 19 осіб були позбавлені членства у яхт-клубі в екстреному порядку через підданство (Австрія, Німеччина). Яхт-клуб втратив безліч яхт: деякі були перегнані за кордон, деякі – спалені.
Вже у наступному десятилітті в яхт-клуб вдихнули нове життя: на його території був відкритий літній театр – місце відпочинку трудящих, такий собі арт-простір, де демонстрували фільми, проводили виступи артисти і т. д. Адмінбудівля слугувала базою Всеобучу. Згодом у яхт-клубі знову почали будувати яхти, проводили змагання і тренували найкращих яхтсменів.
Друга криза настала із приходом Другої світової. Все повторилося знову як під копірку: багато яхт були викрадені та вивезені до Німеччини і Румунії, деякі – спалені. Відновитися яхт-клуб зміг тільки за декілька років, перші змагання соціалістичних республік були проведені у 1949 році.
Небувалий розквіт супроводжував яхт-клуб у 60-90 рр.: вихованці брали участь у змаганнях і виборювали призові місця, місцеві суднобудівні заводи забезпечували клуб яхтами, прославило клуб і відома навколосвітня подорож яхтсмена Бориса Немирова на яхті «Ікар» і т.д.
Миколаївський яхт-клуб функціонує і зараз. Вітрильний спорт в Миколаєві не занепав, підтримується щорічна традиція проведення регат, що збирає безліч глядачів, а сам яхт-клуб продовжує тішити миколаївців.
