Уявіть 2015 рік. Миколаїв – велике портове місто з близько 480 000 мешканців, трамваї курсують, муніципальне управління ледве рухається… І ось вже 2025 рік – війна, руйнування, декілька тисяч евакуйованих, а місто вже будує стратегії, отримує десятки мільйонів євро допомоги, відновлює будинки, школу-ліцей і навіть трамваї стали символом опору. Це не фантастика. Це наш Миколаїв. А більше про те, як змінювався Миколаїв протягом 2015-2025 років – читайте на сайті mykolaiv-future.com.ua.
Про інфраструктуру до повномасштабного вторгнення
У 2015 році інфраструктура Миколаєва перебувала у доволі складному стані. Системи водопостачання та теплопостачання були зношені більш ніж на 60%, дороги вимагали капітального ремонту, а житловий фонд залишався без модернізації десятиліттями. Уже тоді фіксувалися суттєві проблеми з трубами. Бо ж лише у Корабельному районі витоки води сягали 30%. Однак на такі масштабні оновлення ресурсів не вистачало.
У 2016-2017 роках міська влада зосередилася на поточних ремонтах і підтримці базового рівня послуг. Значних інвестицій у цей час не було, а залучення міжнародних партнерів перебувало на стадії перемовин. Саме в ці роки почали формуватися перші заявки до північних фінансових фондів, зокрема до скандинавських організацій.
2018 рік відзначився початком співпраці з Нефко, що спеціалізується на “зелених” інвестиціях. Були підготовлені техніко-економічні обґрунтування для майбутніх проєктів з енергоефективності та модернізації комунальних мереж.
У 2019 році було проведено аудит водогінної мережі в Корабельному районі, де втрати вже перевищували 35%. Це стало аргументом для подання заявки до данської програми DSIF.
2020 рік, позначений пандемією COVID-19, фактично зупинив усі масштабні інфраструктурні плани, оскільки ресурси спрямовувалися на медицину. Проте саме в цей рік Данія підтвердила зацікавленість у співпраці, і було підписано попередні угоди з DSIF щодо фінансування критичної інфраструктури.
У 2021 році відбулися перші підготовчі тендери, які стосувалися оновлення помпового обладнання та підготовки до масштабної заміни мереж. Проте завершити їх не вдалося через початок повномасштабної війни у лютому 2022 року.
Відновлення житла, водопостачання, шкіл
Внаслідок повномасштабного вторгнення та постійних обстрілів у Миколаєві було пошкоджено сотні будівель, а мережі комунікацій зазнали серйозних руйнувань. У 2023 році за підтримки уряду Данії стартували перші післявоєнні відновлювальні програми. Було затверджено пакет допомоги для критичних галузей, серед яких водопостачання та транспорт.
І так, саме у 2023 році у Корабельному районі було остаточно ухвалено рішення про заміну близько 11 км труб, що становить приблизно 8% усієї мережі. Також було ухвалено рішення про встановлення 55 магістральних лічильників із дистанційною передачею даних.
А ось переломним став 2024 рік. У травні розпочалася реконструкція мікрорайону Ліски-2 із бюджетом 44,4 млн грн. Вона тривала 5 місяців і завершилася у вересні. У жовтні стартувала реконструкція мікрорайону Ліски-1, розрахована на 12 місяців із бюджетом 55,5 млн грн.
Обидва проєкти профінансовані Данією й охоплюють ремонт житлових будинків, доріг та комунікацій. Саме у 2024 році DSIF через Нефко офіційно виділила DKK 40 млн (близько €5,36 млн) на модернізацію Корабельного району.
Загалом у 2024 році Данія інвестувала €75,5 млн у відновлення критичної інфраструктури Миколаєва. Станом на кінець вересня в системі DREAM було зареєстровано 246 проєктів на суму 11,94 млрд грн.
Масштабна допомога та реконструкція
Після звернення Володимира Зеленського до данського парламенту у березні 2022 року, Данія взяла покровительство над Миколаєвом та всією областю. До того часу Данія вже надала приблизно $100 млн на відновлення, а у січні 2024 року було оголошено про новий транш у розмірі $21 млн для спецтехніки, водяних башт, автобусів, ремонту гуртожитку в Миколаївському аграрному університеті, облаштування укриттів у дев’яти школах.
28 лютого 2025 року під час шостого засідання партнерства “Миколаїв-Данія” було затверджено допомогу на понад 1 млрд гривень (≈ €26 млн). Кошти спрямовувалися на ремонт шкіл, модернізацію енергомереж, закупівлю тролейбусів та гуманітарне розмінування.
Під час URC у Римі в липні 2025 року проєкт Нефко разом із Міністерством закордонних справ Данії підписали новий грант DKK 338 млн (≈ €45,5 млн). Тепер вже на водопостачання, сонячні електростанції та модернізацію системи тепло- й електропостачання, зокрема у Миколаєві та в селі Доманівка – це згідно з меморандумом, укладеним із Нефко.
Управління та стратегія
Міський голова Олександр Сєнкевич якось сказав, що Миколаїв – перше місто в Україні, яке опублікувало дані міжнародної допомоги у машиночитному форматі. Перші кроки до прозорості – це integrity-аудити комунальних підприємств. Всіх. Починаючи з водоканалу.
У лютому 2025 року міська рада ухвалила програму “Громадський бюджет Миколаєва. Mykolaiv” на 2025-2027 роки. Для реалізації проєктів, обраних мешканцями виділили 45 280 000 гривень
Глобально, у липні 2024 року на презентації концептуального мастерплану Миколаєва COWI (Данія) та One Works (Італія) було представлено дорожню карту з водопостачання, енергетики, управління відходами та громадських просторів. Цей мастерплан мав на меті залучення донорів через зрозумілі “пілотні” інвестиційні проєкти.
Транспорт, трамваї та електротранспорт як символ стійкості
У 1970 році в Миколаєві було понад 70 км трамвайних ліній і 191 вагон. У 2015 році прибуло 12 вживаних Tatra T3 із Чехії й Латвії. Це дало змогу хоч частково оновити електротранспорт.
У 2016 році транспорт і надалі залишався збитковим, але стратегічно важливим. Трамвайні та тролейбусні маршрути працювали стабільно, навіть коли зростали тарифи на пальне. У цей період міська влада проводила тільки поточні ремонти доріг. Протягом 2017 року робився акцент на підтримку електротранспорту як найбільш надійного в умовах енергетичних криз.
Транспортна система продовжувала працювати й впродовж 2018-2019 років. Трамваї та тролейбуси забезпечували щоденне перевезення десятків тисяч людей, а для містян вони ставали своєрідним символом того, що життя триває попри економічні труднощі.
У 2021 році у місті вже активно обговорювали необхідність поступового відновлення трамвайних колій, адже попри старі вагони електротранспорт залишався найбільш стійким у кризових умовах. Саме він, на відміну від маршрутних таксі, забезпечував стабільний рух навіть під час дефіциту пального.
Після початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року рух було призупинено. Але вже 28 лютого того ж року трамваї маршрутів №1, №3 і №6 поїхали знову – безплатно для всіх пасажирів.
17 березня 2022 року на маршрути виїхало 20 вагонів з інтервалами 15-20 хвилин. 23 березня запрацював маршрут №11, а з 22 квітня – №7 і №10. З 20 жовтня 2022 року інтервали стали довшими через удари по енергетиці.
Трамвай став символом не просто транспорту. Він означав, що наше місто рухається далі. Коли водогін був зруйнований, спеціальні вагони привозили фільтровану воду – розвозили по зупинках.
Джерела:
- https://eco.rayon.in.ua/topics/537045-misto-na-khvili-yak-pivmilyonniy-mikolaiv-zhive-bez-stabilnogo-vodopostachannya
- https://www.ukrinform.ua/rubric-regions/3662314-dania-vizme-sefstvo-nad-vidbudovou-mikolaeva-zelenskij.html
- https://nikvesti.com/news/business/306999-nefco-dast-mykolaevu-ponad-14-mln-evro-na-teplo-i-soniachnu-energiu
