Ще на початку літа, голова Миколаївської ОВА Віталій Кім, заявляв, що мешканцям міста варто почекати з поверненням додому. Такої думки дотримувався і мер міста Олександр Сенкевич. На кінець літа ситуація не змінилася. За весь час у Миколаєві було лише 20 тихих ночей без обстрілів. Більше на mykolaiv-future.com.ua.
Військові стверджують, що ситуація в місті та області контрольована, але місто все одно зазнає постійних ракетних обстрілів. Хоча, Миколаїв продовжує жити у нових реаліях.
Думка тих, хто залишився
Одна з місцевих редакцій провела онлайн-опитування серед мешканців Миколаєва. Проголосувало понад тисячу охочих. Менше половини опитаних обрали варіант, що повертатися до міста поки що небезпечно. Тільки 15% тих, хто проголосував, заявили, що життя в місті стає прийнятним.
Під онлайн опитуванням у соціальній мережі, миколаївці залишили коментарі зі своїми роздумами щодо цього. Є такі, хто вважає, що попри обстріли, вдома все одно краще. Інші думають, що до міста не варто повертатися до кінця року, як мінімум.
Ті, що залишилися в Миколаєві, проживають своє буденне життя під звуки ракет, що розриваються. Миколаївці, які проживають біля мостів, у Жовтневому районі, в Інгульському районі, у Широкій балці та Кульбакиному “звикли” ночами чути вибухи ракет. Серед мешканців цих районів також є неоднозначні думки. Дехто вважає, що страшно, але жити можна. Інші поїхали, або збираються поїхати, і не вважають за потрібне звикати до вибухів ракет.
Життя під канонади
Попри те, що лише 15% опитаних містян вважає, що життя в Миколаєві стало прийнятним, у місті продовжує проживати майже 250 тисяч людей. У тому числі й діти.
Щоранку миколаївці їдуть на роботу, виконують щоденні рутинні справи. Безперечно, знаходиться в місті страшно. Нещодавно одна з ракет зруйнувала будівлю Чорноморського національного університету імені Петра Могили.
“Приліт” може відбутись у кожному районі міста. Проте люди, що залишилися у місті, продовжують жити.
У Миколаєві працюють стихійні ринки, деякі кафетерії. Попри заборони купатись на міських пляжах, миколаївці продовжують відпочивати на березі річки. Звичайно, кількість відпочиваючих у десятки разів менша, ніж торік. Миколаївчани, чиє скло було вибито вибуховою хвилею, закладають вікна фанерними листами та продовжують жити.
Не всі будинки мають оснащені або просто придатні підвали. Деякі підвали затоплені, в деяких живуть блохи та пліснява. Вони не придатні для тривалого перебування там людей. Це стосується й багатоквартирних будинків. Миколаївці змушені ховатися за правилом двох стін чи взагалі не залишати свій будинок. Кожна ніч перетворюється на своєрідне загравання з долею. Комусь щастить, а комусь ні. Ракети потрапляють до зупинок громадського транспорту, до університетів, а вибухова хвиля вибиває вікна біля найближчих будинків. Військовий прес-аташе міста сказав, що Миколаїв велике місто. Але це не зменшує небезпеку. Адже ніхто не знає, куди потрапить ракета наступного разу.
Попри всі працюючі підприємства і блага великого міста, ситуація в Миколаєві все одно не стабільна. А в області у напрямку Херсона, і зовсім небезпечна. Якщо у вас немає вагомих причин для повернення до міста, то з цим варто почекати. Безпека понад усе. Ну, а мешканцям, що залишилися, не варто ігнорувати повітряну тривогу. Трагедія у Вознесенську яскраво показує, чому не варто нехтувати власною безпекою.
