Мікрорайон Миколаєва “Соляні” активно почали розбудовувати вже після звільнення міста від нацистів. Але там завжди жили люди і займались вони сіллю. Далі на mykolaiv-future.
Звідки пішла назва мікрорайону
Багато з миколаївців вважають, що назва мікрорайону, а колись хутора пішла від того, що там добували сіль. Але це не вірно. Інгул не настільки солоний, щоб на його берегах відкладась сіль. Проте, сіль таки була. Її там зберігали. Ще у 80-х роках ХІХ століття там збудували склади для солі й амбари для зберігання хліба. Там же їх і продавали. Торговці сіллю робили це навмисне, виключно з фінансових міркувань. На той час за ввезення солі і збіжжя безпосередньо на територію Миколаєва потрібно було платити мито. Тож купці облаштовували склади поряд з Миколаєвом, але за його межами.
З часом там заселились болгари. Вони й збудували Соляні хутори, які стали називати скорочено Соляні.
До речі, вчені доводять, що на цьому місці люди селились задавна від появи Миколаєва. На території Соляних археологи знайшли слов’янські поселення VІІІ – ІХ століть. Зараз це сучасний мікрорайон, який постійно розбудовується. Зараз займає територію до колишнього хутора Тернівка.
Парк “Перемога”
Потрапити до Соляних можна, скориставшись двома мостами: Інгульским та понтонним. З обох мостів ми потрапляємо до парку “Перемога”, або як говорять миколаївці до парку Перемоги. Вже сама назва говорить про те, що парк було закладено на честь перемоги у Другій світовій війні. Ініціатива закласти такий парк йшла від працівників ЧСЗ. 25 березня 1946 року, напередодня дня визволення Миколаєва, колектив підприємства звернувся до містян з закликом вийти на суботник і попрацювати на закладці парку. Перше дерево посадили 31 березня того ж року.
Парк “Перемога” швидко став популярним у миколаївців. Тут було приємно не тільки гуляти. Поряд розташований пляж “Стрілка”. Але справжню популярність парку принесло колесо огляду, яке встановили тут в 1962 році. Згодом з’явилися ще атракціони. Але так сталось, що жоден з них до нашого часу не зберігся. На початку 2000 років більшість з атракціонів уже вийшли з ладу. Тому їх демонтували. Улюблений атракціон миколаївців “Колесо огляду” закрили ще раніше. На ньому траплялось багато нещасних випадків.
Парк здавали в оренду, тож там були і “наливайки”. Зараз ви не знайдете там жодного атракціону чи літнього майданчику. Влітку парк вкривається травою і перетворюється на справжні хащі.
14 жовтня 2016 року на центральній алеї парку посадили 10 дерев в пам’ять про загиблих в АТО воїнів. Кожне дерево мало іменну табличку. Проте, за кіілька мсяців частину дерев вкрали, а частина засохла. Щороку влада обіцяє навести в парку лад. Але ситуація так і не змінюється.
Ще одна частина парку привертає увагу. Сюди привозять гостей міста. Це сквер воїнів-інтернаціоналістів. Сквер збудували в 1989 році на честь виведення радянських військ з Афганістану. Відвідувачів сюди приваблює справжня військова техніка, встановлена, як експонати під відкритим небом.
Район “Темвод”
Завершуємо нашу розповідь про мікрорайон “Соляні” “Темводом”. Цей район вже давно має похмуру славу. І ось з якої причини.
Одразу зазначимо. що ніяка “темна вода” назви цьому району не дала. “Темвод” – скорочення від “Трубочного електромеханічного заводу”.На території “Темводу” в 1930 – 1941 роках будували бараки для заводчан. Тут був свій клуб і стадіон. Життя на “Темводі” вирувало. Ніхто не міг подумати, що в 1941 році цей район стане найжахливішим в Миколаєві.
Нацисти створили на території “Темводу” концтабір для військовополонених. В історію він увійшов, як “Шталаг – 364”. Родини заводчан з бараків виселили. Район обнесли колючим дротом. Цей концтабір став найбільшим на півдні України. Там загинуло 30 тисяч полонених. Зараз про цей жах нагадує арка воріт концтабору і меморіальна дошка.
Після війни район намагались відбудувати. Але якось не вийшло. Люди не бажали жити там, де катували і вбивали. Зараз клуб і бараки занедбані. На “Темвод” ані вдень, ані ніччю бажано не заходити.
