Найчастіше, перебуваючи поруч із природою, люди, через свою зайнятість і метушливість, не звертають уваги на її геніальність і перевагу. Ніхто навіть не замислюється, що природа може мати перевагу і над технічним прогресом, і над видатними винаходами й навіть над самою людиною.
Ось, наприклад, нова модель сенсорного телефону здатна прослужити в середньому 5 років, залізна конструкція піддасться іржі, що її руйнує, через 17 років, а середня тривалість життя людини становить 68 років. Але є дуже звичні для нашого ока природні суб”єкти, які здатні пережити все перераховане разом узяте. Хоч як банально, але такими представниками є… дерева. Більше на сайті mykolaiv-future.com.ua.
Деревам у районі Сухого Фонтану понад 120 років
Так, саме вони пережили багато інноваційних гаджетів, міських будівель та конструкцій. Ці дерева пережили і людей, які з вірою та любов”ю їх висадили, можливо, завдяки доброті тих, хто їх посадив, вони досі живі, і цілком можливо, що листяні велетні заряджають позитивом і приносять удачу миколаївцям.
Процес висадки дерев у 1900 році у Миколаєві став урочистим святом та зібрав багато городян. Місію із озеленення Сухого Фонтану з особливою відповідальністю виконали діти. Загалом у роботах з висадки рослин цього сонячного квітневого дня взяло участь 1200 юних городян.
Не обійшлося і без благословення Божого. Перше дерево було урочисто посаджено лише після того, як святий отець освятив місце висадки дерев, а також усі саджанці, які незабаром посіли своє місце під сонцем на Сухому Фонтані. Серед них були такі види: клен, ясен, дуб, берест, середня тривалість жіття яких становить 300-400 років, а деякі з них можуть дожити до 500-річчя.
Цікаві факти
Сама назва Сухий Фонтан пов”язана з деревами, адже цей мікрорайон при формуванні міста вважали чимось подібним до великого саду за достаток зелених насаджень, вузькі, тінисті вулички та невеликі затишні веранди. Це позначення в офіційній якості вперше згадується Олексієм Грейгом в 1833 (у листуванні). Саме завдяки йому ми Миколаїв згодом став зеленим городом та городом корабелів (адже він займався адміралтейством та благоустроєм міста).
Зараз у районі Сухого Фонтану вже багато молодих дерев. Але побродивши місцевістю, можна побачити й старі неживі пні, які до великого скорботи не дожили до своєї чергової дати.
Дерева-старожили відрізняються від своїх молодих колег.
Про дерева-аборигени дбають люди. Вони обрізають їхні старі засохлі гілки-жили та навесні на їхньому місці з”являються нові живі гілочки-вени.
Через обертання Землі навколо Сонця деяким деревам-старожилам вже минув час. Люди не хочуть у це вірити й до останнього не наважуються спилювати їх, перетворюючи на пеньок. Тому що надія вмирає останньою. Але, на жаль, деревам теж властиво народжуватися, рости, жити та вмирати.
