Нещодавно Миколаївський військовий госпіталь відзначив важливий ювілей. Цьому медичному закладу виповнилось 230 років. Військовий госпіталь лише на два роки молодший за наше місто, але має не менш славетну історію. Більше на mykolaiv-future.com.ua.
Як в Миколаєві з’явився військовий госпіталь
Своєю появою Миколаївський військовий госпіталь зобов’язаний відомому лікарю Данилі Самойловичу. Саме він запропонував поранених у Російсько-Турецькій війні не везти з поля бою в тил, а лікувати у прифронтовиз шпиталях. Таким чином, на думку лікаря вдасться запобігти різноманітним зараженням і ускладнення, що можуть виникнути під час транспортування пораненого. Князь Григорій Потьомкін до порад Самойловича дослухався. Так, як Миколаїв був не так далеко від зони бойових дій: Очакова і Кінбурна, то вирішено, що один з лазаретів буде збудований тут.
Перший військовий госпіталь розташувався в селі Вітовка. На той час він був пересувним і стаціонарного приміщення не мав. Його першим головним лікарем став Данило Самойлович. Проте, шпиталь не довго залишався у наметах. Так, як поранених було багато, Данило Самойлович розгорнув тут справжнє будівництво. Наприкінці 1788 року тут вже були збудовані зимові кам’яні палати, аптека, сараї, пекарня і, навіть, житлові будинки для медичного персоналу. Там вже працювали шість лікарів, фельдшер, аптекар і два учня. За два роки з 1788 по 1790 – й через госпіталь пройшли 16 тисяч поранених.
Проте, в роботі госпіталя виниками певні труднощі. Вони були пов’язані з віддаленістю медзакладу від міста. Тож було ухвалено рішення про перенесення лазарету в межі Миколаєва. У 1791 році на території першої Адміралтейської частини міста збудували кілька приміщень, де розташувався військовий госпіталь. А згодом і вулиця отримала назву Госпітальна.
Персонал Миколаївського військового госпіталя
У Миколаївському військовому госпіталі склалась добра традиція. Сюди направляли найкращих лікарів. І персоналом тут дорожили. Найпершим і найголовнішим критерієм відбору лікарів тут вважали людяність. Такими вважались лікарі Пероковський, Єнько, Червинський. тут працював доктор медичних наук Розенбер. Тож потрапити до них на лікування бажали всі. Згодом госпіталь починає обслуговувати не лише військових, а й членів їхніх родин.
Оновлення військового госпіталю
У 19-му століття Миколаївський військовий госпіталь мав чи не найпотужнішу медичну базу на півдні України. Тут були найкращі лікарі, заклад мав все необхідне для лікування пацієнтів. Було все, крім приміщень. У 1861 році будівля госпіталю була визнана аварійною. У 1863 році було відкрито асигнування на 50 тисяч карбованців. Уже наступного року розпочато будівництво. На час робіт госпіталь було суттєво скорочено: залишили одного лікаря і 100 ліжок.
У 1882 році роботи нарешті були завершені. Здано чотири павільйони. Їх оснастили сучасним медичним обладнанням. А поряд спорудили госпітальну церкву.
Подальша робота госпіталя і сучасність
Хоча Кримська війна і завершилась, госпіталь продовжував працювати. Роботи вистачало, адже в Миколаєві швартувались військові кораблі і були розташовані військові частини. Госпіталь пережив жовтневий переворот і Громадянську війну.
Справжнім випробуванням для нього стала Друга світова війна. Перед початком окупації Миколаєва госпіталь евакуювали. Він повернувся до рідного міста у 1944 -му, після визволення міста. Змінює статус на гарнізонний госпіталь.
На жаль, у військових медиків вистачає роботи й сьогодні. На його базі лікуються і проходять реабілітацію учасники АТО/ООС.
