Четверг, 2 мая, 2024
Домой Блог Страница 4

Компьютеризация и предприятия Николаева

От
Elena M
-
0

Комп’ютеризація — це не лише програмування і веб-дизайн. Це ще й точні технології, які дозволяють підприємствам різних галузей виготовляти якісну продукцію. Більше на mykolaiv-future.com.ua.

Миколаїв з моменту свого заснування був суднобудівним містом. Тож коли цифрові технології прийшли у виробництво, то перша галузь, де їх почали широко застосовувати в нашому місті, безперечно стало суднобудування. Проте, з часом переваги використання комп’ютерних технологій оцінили й в інших виробничих сферах. 

В архівах зберігається чимало свідчень, як комп’ютерні технології допомогли розвивати ту чи іншу галузь. На жаль, щодо багатьох підприємств — це лише спогади колишніх працівників і теки в архівах. 

Конструкторські бюро і суднобудівні підприємства

У Миколаєві діяли три великих суднобудівнихї підприємства: Миколаївський суднобудівний завод ( колишній суднобудівний завод імені 61 комунара), Чорноморський суднобудівний завод, а також суднобудівний завод “Океан”. Згодом до них додались невеликі підприємства з будівництва яхт. А потім лави суднобудівників поповнив суднобудівний завод “Нібулон”. 

З самого початку існування верфей, при кожній з них були конструкторські бюро. Там розроблялись креслення майбутніх кораблів, робились всі необхідні розрахунки. 

Інженери і конструктори старшого покоління пам’ятають кульмани і логарифмічні лінійки. А частину розрахунків робили на арифмометрах. Потім з’явились перші калькулятори. Але креслити так і доводилось з допомогою олівця й лінійки.  

Справжнім проривом в суднобудуванні стала поява і масове застосування спеціальних комп’ютерних програм для суднобудування. 

Конструктори отримали змогу не лише зробити точні креслення й розрахунки у цифровому форматі. Розробляючи нові моделі суден і військових кораблів, з допомогою 3D-моделювання розробники могли показати, як  виглядатиме нове судно. Ще один важливий момент.під час проєктування можна було змоделювати ходові випробування судна, а також різноманітні ситуації під час плавання. 

Використання комп’ютерних технологій дозволило миколаївським верфям отримати замовлення. Наприклад, у 2020 році суднобудівний завод “Океан” після виходу з банкрутства, долучився до корветної програми. А суднобудівний завод “Нібулон” у тому ж році отримав замовлення на спільне з французами будівництво катерів на прикордонної служби України. 

Державне підприємство “Дельта-Лоцман”

У 1998 році в Миколаєві запрацювало підприємство “Дельта-Лоцман”. Вже з назви стає зрозумілим, що її діяльністю було лоцманське проведення суден  складними фарватерами Миколаївських річок. 

Підприємство швидко розвивалось і його філії відкрились у всіх портах України. Працювали українські лоцмани й за кордоном. 

Щоб безпомилково заводити судна в порти, потрібно їх досконале знання. Тренуватись безпосередньо у всіх світових портах можливості не було. Ось тут і стали в нагоді комп’ютерні технології. 

На державному підприємстві створили тренувальний центр. Тут не лише готували лоцманів теоретично: вивчали карти фарватерів. З допомогою спеціальної комп’ютерної програми в центрі моделювали всі існуючі в світі морські і річкові порти. Лоцман, а ним міг стали лише досвідчений моряк з великим стажем, стаючи біля штурвалу, вів судно-симулятор фарватером того чи іншого порту. 

Комп’ютерна програма імітувала спокійну погоду й шторм. Під час останньої імітації можна було навіть відчути хитавицю. Можна було запрограмувати різні ситуації. Центр підготовки “Дельта-Лоцман” користувався популярністю й у закордонних лоцманів. 

Завод “Ніконд”

Ще одне підприємство, пов’язане з компютеризацією — завод “Ніконд”. Миколаївці знають його як завод, який виробляв конденсатори. Від діяльності підприємства утворилась і його назва. 

Підприємство тривалий час виробляло продукцію для галузі електроніки. Крім того тут займались виготовленням продукції для енергозбереження. Тож  для виготовлення такої продукцію потрібне було точне обладнання. 

З розвитком у Миколаєві ІТ-сфери й появі Інтернету, підприємство не залишилось осторонь. Певний час тут займались зв’язком, розвитком інтернету в місті й інформаційними технологіями. Ще одним видом діяльності підприємства стала автоматизація виробничих процесів у Миколаєві. Зауважимо, що без комп’ютерних технологій і відповідного програмного забезпечення це було б неможливо.

Міжнародний аеропорт “Миколаїв”

Ще одне Миколаївське підприємство, яке просто не могло обійтись без сучасних технологій. І робилось це з вимог безпеки. Мова йде про Міжнародний аеропорт “Миколаїв”. З 24 лютого 2022 року підприємство не працює. Всі приміщення зруйновані російськими військами. 

Але слід згадати, що саме в аеропортах використовуються комп’ютерні технології, адже працюють навігаційні системи, а також управління освітленням  смуг. 

Аеропорти, які приймають міжнародні рейси, а до таких належав і Миколаївський,  просто зобов’язані мати найкращі навігаційні системи. Адже, диспетчери повинні посадити літак і за  складних умов. Автоматизовані багато процесів, серед яких освітлення смуги, радіозв’язок, синоптична служба. 

Підприємства зв’язку

Мабуть одними з комп’ютеризованих пдприємств у Миколаєві є підприємства зв’язку. 

Ще у 80-х роках двадцятого століття комутатори на миколаївських АТС стали замінювати автоматизовані  телефонні станції. Їх ще важко було назвати комп’ютеризованими на 100 відсотків. Проте, вже там була мінімальна кількість обслуговуючого персоналу. Це надало можливість збільшити кількість телефонних номерів. 

А з появою стільникового зв’язку інтернет-зв’язку комп’ютери майзе замінили людину на подібних підприємствах Отже, щоб слідкувати за роботою таких підприємств, на зміні достанбоє було лише кількох працівників. 

ОКП “Миколаївоблтеплоенерго”

До повної комп’ютеризації виробництва долучаються й миколаївські енергетики. 

Починаючи з 2021 року поступово комп’ютеризовують міські котельні ОКП “Миколаївоблеплоенего”. Реконструкція стала можливою завдяки міжнародному проєкту. Підприємство не лише замінили старі котли, а й встановило на них повністю автоматизовану систему управління. На зміні достатньою лише однієї людини, яка керує котельнею з допомогою планшету. 

 Комбінат “Евіс”

Цього підприємства на карті Миколаєва вже давно немає. Замість колись потужної фабрики з пошиття одягу залишились пусті, майже зруйновані корпуси. Проте, коли тут вирувало життя і було чутно гуркіт швацьких машинок, можно було побачити, як комп’ютерні технології позитивно впливають на розвиток легкої промисловості. 

Звичайно, що на підприємстві, де шиють одяг, комп’ютеризували швацьке обладнання. Хто працював на “Евісі” у 2000-х роках, міг бачити таке обладнання. Воно з’явилося на підприємстві після його продажу Володимиром Заплатинським. Тоді “Евіс” шив одяг для німецьких фірм. Щоб продукція відповідала німецьким стандартам якості, сюди привезли закордонне обладнання. 

В ті роки закрійникам вже не доводилось обводити лекала крейдою і різати тканину ножицями. Для крою масового одягу використовувались спеціальні комп’ютерні програми. Потрібно було лише ввести в програму необхідні лекала, розташувати їх на умовній тканині і натиснути кнопку. Розкрійний ніж починав кроїти одяг, відповідно до завантажених викрійок. Працівнику потрібно було лише спостерігати, щоб не було збоїв у програмі. На жаль, коли підприємство закрити, то устаткування вивезли.

Какие ІТ-направления развивались в Николаеве

От
Elena M
-
0

Уміннями володіти комп’ютером вже давно нікого не здивуєш. А робота в ІТ-сфері не втрачає своєї престижності. У вищих навчальних закладах факультети, пов’язані з комп’ютерними науками, в період вступної кампанії завжди переживають ажіотаж. Молодь готова сплачувати за навчання на ІТ-шника чималі кошти. А все через те, що такі вкладення  швидко повертаються. Більше на mykolaiv-future.com.ua.

Студенти — ІТ-шники часто знаходять собі роботу вже після першого курсу навчання. А якщо людина ще й талановита, то може працевлаштуватись у філіях відомих у світі ІТ-компаній. 

Комп’ютерна галузь має багато різних напрямків. Частина з них має вузьке спрямування. А частина — поширена і потребує великої кількості фахівців. Крім того, тут можуть знайти собі роботу як фахівці з спеціальною освітою й досвідом, так і люди, які не мали жодного досвіду в комп’ютерних науках. 

У Миколаєві  за кілька десятків років деякі з ІТ-напрямків стали більш популярними. Яким з них надають найбільшу перевагу миколаївські комп’ютерники, читайте далі.

Програмування

Цей напрямок найпопулярніший і найпрестижніший. Тут найбільші заробітки і можливість працювати на відомі ІТ-компанії. Саме програмування найчастіше обирають миколаївські абітурієнти під час вступу до профільного вищого навчального закладу. 

Чому цей напрямок такий популярний не лише у нашому місті?  

Стрімкий розвиток ІТ-галузі, а також постійне вдосконалення популярних гаджетів, вимагає постійного вдосконалення програмного забезпечення. Крім того, комп’ютеризація входить в усі сфери життя. Створюються цифрові архіви. З допомогою сучасного програмного забезпечення працюють державні структури. В наших мобільних телефонах з’являється все більше застосунків, покликаних поліпшити наше життя. Гарним прикладом є застосунок “Дія”. 

У Миколаєві з допомогою застосунків можна слідкувати за громадським транспортом. Є інтерактивна карта пунктів прийому відпрацьованих батарейок.

Транспортні компанії оцінили роботу застосунків для відслідковування GPS-трекерів, встановлених на автівках. 

Написати хоча б найпростіший застосунок  намагається кожен ІТ-шник початківець. Хтозна, може саме створений ним   застосунок-стартап покладе початок його кар’єрі, як програміста і зробить справжній прорив.

Веб-дизайн

З моменту, коли інтернет став не лише частиною життя людини, а й життя перейшло у всесвітню мережу, популярною стає професія веб-дизайнера. 

Ви вирішили відкрити інтернет-магазин або плануєте розвивати навчальну платформу? Без веб-дизайнера вам не обійтись. 

Миколаївці також оцінили переваги майданчиків у всесвітній мережі. А от, щоб зробити власний сайт привабливим, тут до веб-дизайнера. Він добере оптимальну кольорову гаму, а найголовніше зробить ваш сайт зручним для користувачів. Саме зручність і простота в користуванні приваблює клієнтів до інтернет-магазинів. 

Послугами веб-дизайнерів користуються й власники інтернет-видань. Вдало оформлений сайт приваблює читачів. Тут головними чинниками є зручність пошуку новин, архівів і авторських блогів. також не останню роль відіграє кольорова гама і розташування стрічки новин.

Веб-дизайну навчають.  Якщо бажаєте мати сайт, який згодом приноситиме прибутки, то краще звернутись до фахівця. Конструктори сайтів теж варіант. Проте, вони стандартні, а запам’ятовується саме унікальність.  

Комп’ютерна верстка

Колегами веб-дизайнерів в ІТ-сфері є верстальщики. Коли звучить назва цієї професії, то одразу згадується типографія, В цехах стоять люди, які вручну набирають тексти і розташовуть кліше фотографій. 

Дійсно так було ще у 90-х роках двадцятого століття і навіть на початку двадцять першого. 

Зараз все виглядає зовсім по-іншому. Верстальщик сидить за комп’ютером і з допомогою спеціальних програм вестає номер газети або рекламний плакат чи листівку. 

Плюс в таких технологіях — відразу видно кінцевий результат. А якщо щось не влаштовує, то виправити це в комп’ютерному макеті набагато легше, ніж перенабирати гранки і друкувати зразок на папері. 

У Миколаєві, як і в інших містах України, виходять друком газети. Навіть, під час бойових дій можна потримати в руках номер “Південної правди”. Тож комп’ютерна  верстка ще довго буде потрібною. 

Графічний дизайн

Графічними дизайнерами часто стають художники. Адже можливостей працювати в цьому напрямку багато. Програмне забезпечення дозволяє працювати у векторній і растровій графіці. Для цього потрібен лише графічний планшет і спеціальні навички. 

Для бажаючих вивчати лише комп’ютерну графіку  створили спеціальні курси. Миколаївські художники, особливо серед молоді, з задоволенням навчаються цьому виду малювання. Тим бiльше, що є  попит на їхні знання і вміння. Вони створюють логотипи, емблеми. Така миколаївська художниця, як Світлана Чабанова відома своїми листівками, присвяченими Миколаєву. Вони обїхали весь світ.

Комп’ютерні графіки створюють персонажів численних комп’ютерних ігор. Окремо слід сказати й про мультиплікацію. Без цього давно не обходиться жоден рекламний ролик чи презентація. Тут можна побачити все: від 3D-графіки до справжньої мультиплікаційної стрічки.  

Тож художники часто не соромляться замінити пензлі і фарби на планшет і стілос. 

Кібербезпека

Миколаївці з появою всесвітньої мережі стикнулись з таким явищем, як кібершахрайство. Крім того, кожен з нас хоча б раз отримував сповіщення, що його сторінку у соцмережі зламано, а від його імені вже триває збір коштів.

Кошти вимагають, зламуючи телефонні бази. Зустрічаються шахраї з підробними інтернет-магазинами. Є крадії,які примудряються обчищати банківські картки. 

Миколаївська кримінальна хроніка часто нагадує нам , чому не треба бути такими довірливими в інтернеті. 

Щоб протистояти такій навалі кібершахраїв, потрібні кіберполіцейські. Для цього в правоохоронних органах було створено спеціальне управління. Там працюють не робокопи, а фахівці, здатні вирахувати й спіймати  кіберзлочинців і викрити хакерів. 

Напрям боротьби з кіберзлочинністю швидко набув популярності серед ІТ-шників. Крім того, що тут можна боротись на боці закону, ІТ-шники доводять, що вони такі “круті”, як і хакери, з якими борються. 

Фахівці з кібербезпеки дуже затребувані в поліції, Службі безпеки України. Їх наймають на роботу у банківські структури. Тут вони забезпечують недоторканність наших банківських рахунків.  

Тестування

Якщо ви бажаєте працювати в ІТ-сфері, але не маєте спеціально освіти, то вам варто зайнятись тестуванням. Тестувати доведеться нові застосунки, грати в новостворені ігри. Обов’язкова умова — повідомляти розробнику про недоліки, які на вашу думку існують. 

Чи то гра “підвисає”.  Чи то застосунок не зручний, потребує багато трафіку. Щоб виявити такі недоліки не потрібна спеціальна освіта. Достатньо лише бути уважний і знаходити на тестування вільний час. 

ІТ-початківці беруться за тестування, адже набувають досвід в розробці ігор і застосунків. Крім того, можна не обмежитись лише тестуванням, а й почати навчання в ІТ-сфері. В цьому часто бувають зацікавлені й ті компанії, продукт яких ви тестували. 

Тож вирішили спробувати себе в ІТ-сфері, розпочність з найпростішого — тестування.  

Для миколаївців працювати тестувальниками зручно, адже ця робота — дистанційна. Достатньо мати лише необхідний гаджет і безперебійний інтернет. Навіть, якщо доведеться тимчасово змінити місце проживання, це на роботу не вплине.

«Я бы в ІТ-ишники пошел»: компьютерное образование в Николаеве

От
Elena M
-
0

Стрімкий розвиток ІТ-сфери постійно потребує добре підготовлених спеціалістів. Не важливо, де фахівець отримав профільну освіту. Головне, щоб вона була якісною. 

Де ж у Миколаєві готують ІТ-спеціалістів? Відповідні відділення і факультети є в основних вищих навчальних закладах нашого міста. Деякі з них почали готувати ІТ-шників ще у двадцятому столітті, коли ця галузь лише зароджувалась і набувала популярності. Більшість на mykolaiv-future.com.ua.

Навчально-науковий інститут комп’ютерних наук та управління проєктами НУК ім. С. Макарова

Безперечно першопрохідцем в ІТ-освіті Миколаєва є Національний унверситет кораблебудування. Тут у 2006 році був створений Навчально-науковий інститут комп’ютерних технологій та управління проєктами. Сталось це після реорганізації кораблебудівного інституту. В інституті є шість каферд, три з яких працюють і готують спеціалістів саме в ІТ-сфері. 

Готувати перших фахівців з комп’ютерних наук тут розпочали ще у 80-х роках двадцятого століття. Тоді на базі кораблебудівного факультету відкрились дві кафедри: інформаційних управляючих систем і технологій, а також програмного забезпечення автоматизованих систем. 

У 2022 році цей інститут не зміг прийняти студентів на навчання. Після бомбардування російськими ракетами 15 липня, головний корпус НУК був частково зруйнований.  

Кафедра інформаційних управляючих систем та технологій

Ця кафедра почала працювати в тоді ще МКІ у 1987 році. Очолив її Лазар Ходорковський. На той час це був відомий фахівець в цій галузі. Саме він розробляв всі навчальні програми, що використовувались в МКІ для підготовки фахівців, які в подальшому працювали з обчислювальною технікою. Звичайно, що основний ухил був в суднобудування. 

У 1990 році кафедру очолив Костянтин Кошкін. Він розпочав з реформ, які виявились вдалими. У 1991 році кафедра змінює свою назву на інформаційних технологій. Новий завідувач розширює інформаційно-технічну базу. З’являються нові спеціальності, серед яких “Системне програмування”. головним було те, що філії кафедру були на основних підприємствах Миколаєва. Це суднобудівні заводи, “Зоря”-”Машпроєкт”, НДІ “Центр”. 

Саме ця кафедра стала основою для створення інституту комп’ютерних наук. Чергова реорганізація відбулась у 2003 році. Саме за сприяння Костянтина Кошкіна провідні ІТ-спеціальності, які викладали на кафедрі, отримали ліцензію. 

Кафедра програмного забезпечення автоматизованих систем

Кафедра також була заснована у 1987 році за ініціативи професора Лазаря Ходорковського. За чотири роки кафедра змінює свою назву — стає кафедрою інформаційних технологій. Кафедра пережила ще кілька трансформацій. 

Починаючи з 2003 року тут почали готувати інженерів-програмістів. кафедрою була налагоджена співпраця зі світовими розробниками програмного забезпечення. А студенти мали можливість проходити практику за кордоном. Те, що рівень підготовки миколаївських ІТ-шників в Національному університеті кораблебудування досить високий, свідчили постійні запрошення його випускників на роботу за кордон. 

Обидві кафедри також готують спеціалістів, які навчають студентів- ІТ-шників. 

Кафедра комп’ютерних наук Миколаївського національного університету ім. В. Сухомлинського

ІТ-освіта є й в найстарішому вищому навчальному закладі міста —  Миколаївському національному університеті ім Василя Сухомлинського. Ще у вісімдесятих роках двадцятого століття тм почали готувати викладачів інформатики. Таку назву мав шкільний предмет, де старшокласників знайомили  з основами комп’ютерної науки. 

Навчали й студентів інших факультетів, адже в тренді було використання в школах  комп’ютерних класів. Щоб завантажити такий клас і надати завдання учням, потрібні були знання. Цьому філологи, музиканти й вчителі молодших класах навчались на парах інформатики. 

З часом кафедра, як і комп’ютерна наука, розвивалась. Тут вже не обмежувались підготовкою лише вчителів.  Тим більше, що змінився статус університету. Він припинив були лише педагогічним, а став національним і значно розширив коло спеціальностей. 

Тож на кафедрі комп’ютерних наук стали навчати комп’ютерній графіці, програмуванню. Зі стін національного університету стали виходити веб-дизайнери, фахівці з управління ІТ-проєктами. Окремим напрямком стало навчання технологіям захисту інформації. 

15 липня 2022 року корпус університету, де розташовується кафедра комп’ютерних наук, було майже зруйновано в результаті ракетного обстрілу російськими військами. 

Кафедра вищої та прикладної математики Миколаївського національного аграрного університету

Не залишився осторонь ІТ-сфери й аграрний університет, який є в Миколаєві. У списку кафедр вишу є кафедра вищої та прикладної математики. Вона відносно молода. Її відкрили у 1990 році, коли розділили кафедру загальнонаукових дисциплін Миколаївської філії Одеського аграрного інституту. Тоді очолив її  доктор технічних наук В’ячеслав Шебанін. Згодом він став ректором університету. 

Роботу з підготовки ІТ-спеціалістів розгорнули на повну силу. На кафедрі створили науково-навчальний обчислювальний центр, у складі якого  обчислювальна лабораторія і два комп’ютерні класи. 32 комп’ютери оснащені сучасним програмним забезпеченням. Крім того на базі лабораторії діє інститут навчально-інформаційних технологій. 

Досягнення викладачів і випускників цієї кафедри  відомі за межами України. 

Факультет комп’ютерних наук ЧНУ ім. П. Могили

Настала черга за наймолодшими вищими навчальними закладами Миколаєва, де готують спеціалістів для ІТ-сфери. 

Варто розпочати з Чорноморського університету імені Петра Могили, або як його називають в народі “Могилянки”. 

У 1996 році тут розпочав свою діяльність факультет комп’ютерних наук. З самого початку тут готували спеціалістів, які б працювали в царині ІТ-технологій. Ретельно добирали й викладацький склад. Викладачі тут були не лише теоретиками, а й практиками. Вони працювали або створили компанії, знані в ІТ-сфері. Це дало можливість створити потужну навчальну базу, а студентам не лише проходити практику, а й відразу шукати собі місце роботи. Часто студентів запрошували для роботи за кордоном ще під час навчання. 

Таким чином у виші реалізовували програму “Перше робоче місце”. 

Комп’ютерна академія IT Step

Цей навчальний заклад відчинив свої двері для студентів у 1999 році. Фактично він наймолодший в Миколаєві. Його унікальність полягає в тому, що тут готують виключно ІТ-спеціалістів. 

На заняттях вам не доведеться вивчати сторонні предмети, як  в інших навчальних закладах. Тут кожну хвилину навчального процесу віддали ІТ-сфері. 

Ще один цiкавий момент. Тут можуть навчатись, як дорослі, так і діти. Якогось вікового обмеження немає с самого початку існування закладу. Курси чітко розподілили. 

Дорослі навчаються графічному дизайну і програмуванню. Окремо є курс з маркетингу. Популярності здобув курс з кібербезпеки. 

Для дітей створили розвиваючі і підготовчі курси. Зокрема, і у батьків, і дітлахів відгук знайшла програма ІТ-канікули. З її допомогою можна з користю і цікаво провести вільний час. 

Кілька років тому тут почала діяти програма інклюзивної освіти. Є вже перші студенти — люди з інвалідністю. 

От перфокарты до планшета: развитие ІТ-сферы в Николаеве

От
Viktorij Voitova
-
0

У 21-му сторіччі важко уявити будинок, де не було б персонального комп’ютера. Створено електронні архіви і бази даних. Комп’ютеризоване виробництво на різноманітних підприємствах.І це не говорячи, про численні гаджети.

Проте, не завжди було так. Перші комп’ютери не були такими зручними  могли займати навіть невелику кімнату. А звичайна “флешка” була чимось фантастичним. 

Миколаїв, як місто, де були розташовані підприємства з високотехнологічним циклом виробництва, конструкторські бюро, не залишився осторонь комп’ютеризації. Можна сказати, що саме КБ і верфі дали початок розвитку ІТ-сфери в нашому місті. Більше на mykolaiv-future.com.ua.

Перфокарти і перші ПК

У 21 столітті зберігання інформації на цифрових носіях — норма. Лише ті, хто народився в 20 столітті розповідали, що колись необіхдну інформацію зберігали на картоні зі спеціальними позначками прорізами — перфокартах.  Вони мали різні формати і використовувались  лише для зберігання даних. У родинах миколаївських інженерів у 70-80-х роках 20 століття їх можна було побачити. Перфокарти могли потрапити з документацією. 

Найбільш популярним був формат ІВМ. Для того часу це був зручний формат. Перфокарти комплектувались в так звані колоди, де їх зручно було замінювати. Є дані, що перфокарти використовувались ще у 2012 році. 

На зміну паперові носіям інформації  прийшли магнітні. В комп’ютерних лабораторіях Миколаївських конструкторських бюро з’явилися обчислювальн машини з магнітними стрічками. Минус полягав в тому, що всі ц носії, як і обчислювальні машини були доволі громіздкі. Часто одна обчислювальна машина могла заповнити собою майже всю кімнату. та й кількість даних, яка містилась на такій стрічці, була обмежена. 

Тож коли з’явилися перші дискети, миколаївські ІТ-шники кінці 20-го століття оцінили їхню зручність. 

Комп’ютери в миколаївських школах

У 20-му сторіччі, та й на початку 21-го не кожен міг собі дозволити мати вдома персональний комп’ютер. Тим більше ще й досконало володіти цим гаджетом. 

Тож учні старших класів з задоволенням ходили на уроки інформатики. У школах Миколаєва стали з’являтися обчислювальні машини типу “Поиск”. А у вищих навчальних закладах можна було побачити навіть комп’ютери фірми “Ямаха”. 

Але, якби учні 21 століття потрапили на урок інформатики 20 століття, то були б здивовані. Їм би довелось вивчати так званий “бейсік” і записувати в зошити довгі алгоритми. Але це було не головне. Якщо залишався час до кінця уроку, то вчитель міг дозволити пограти в гру. 

До речі, в Миколаївському педагогічному інституті на початку 90-х років 20 століття майбутніх вчителів навчали, як запустити комп’ютерний клас. Таким чином готувались до масової комп’ютеризації.

 Стрімкий прогрес і “наворочені” гаджети

21 століття принесло справжній бум на комп’ютерну техніку. Миколаївці — випускники шкіл стали все частіше обирати навчання на факультетах, які стосувались ІТ-сфери. 

У Миколаєві стали з’являтися фірми, які не лише торгували комп’ютерами і комплектуючими. В нашому місті стали затребувані фахівці, які б могли не лише під’єднати монітор до системного блоку, а й працювати з певним програмним забезпеченням  і навіть написати програму. Тому в миколаївських вищих навчальних закладах починають відкриватись профільні навчальні групи, а згодом і факультети. Дуже  швидко вони стали найзатребуванішими у миколаївських вишах. 

Навіть, відкрилась справжня комп’ютерна академія, яка співпрацювала з відомими  ІТ-гігантами. 

Персональні комп’ютери стали набагато зручнішими й мобільншими. Покоління 21 століття вже не уявляють, як цн ПК можу бути величезним і не вміщатись у сумці. Як і стали історією зошити з алгоритмами на бейсіку. 

История уличного освещения в Николаеве

От
Oleksandra Hurova
-
0

Відому фразу: «Москва не відразу будувалася», можна застосувати абсолютно до всіх міст. Кожне місто, і Миколаїв у тому числі поступово розвивалися. Усі відомі нам благо людства поступово з’являлися у Миколаєві. Газ, тепло, електрика – все це стало доступним для миколаївців не одразу. В історії міста був час коли миколаї жили без тепла в будинках, заради світла палили свічки, а на вулицях було темно. Більше на mykolaiv-future.com.ua.

Перший ліхтар

Історики відносять появу перших вуличних ліхтарів до 1823 року. До 20-х років дев’ятнадцятого століття вулиці Миколаєва були поховані в темряву. Під покровом якої творилося безліч страшних речей.

Однак історії знаходили підтвердження того, що у 1823 році були далеко не перші миколаївські ліхтарі. У 1823 році з’явилося централізоване вуличне освітлення здебільшого міста. Є відомості, що перший ліхтар з’явився ще в 18 столітті. Декілька перших ліхтарів були біля будинків найвпливовіших людей міста. У тому числі біля будинку князя Потьомкіна. За розпалювання цих ліхтарів відповідав ліхтарник Шепман. На той час у всьому світі були такі ліхтарники, які запалювали та гасили вуличні ліхтарі вручну.

Необхідність вуличних ліхтарів стояла дуже гостро через те, що місто, що стрімко розвивається, вимагало багато зусиль. І місто управлінцям доводилося працювати і в темний час доби. Також з цієї причини перше висвітлення з’явилося саме в адміністративних районах, в районі Адміралтейства.

До 1792 населення міста виросло до десяти тисяч осіб. Багато хто з них працював посезонно і пересуватися містом зі свічками було незручно. Тоді Грейг доручив головному архітектору міста розробити план благоустрою міста, який включав освітлення вулиць. Для кожного стовпа готували свій план та креслення.

І завдяки цьому плану в 1823 з’явилися перші справжні вуличні ліхтарі не біля конкретних будинків, а на цілих вулицях — Адміральська і Соборна. На Адміральській було двадцять два ліхтарі, а на Соборній — тридцять сім.

Нові проблеми

Через дванадцять років, у 185 році, виникли нові проблеми з висвітленням. В основному гроші виділялися на військове будівництво та розвиток кораблебудування, а проблема вуличного освітлення все ще залишалася незадовільною.

Через 80 років, після заснування Миколаєва, вуличне освітлення так і залишалося лише на двох вулицях – Адміральській та Соборній. А решта вулиць залишалася в темряві. Хоча у місті проживало майже 50 тисяч людей.

Саме розвиток комерційної торгівлі та наплив іноземних моряків та торговців дозволило зрушити з мертвої точки проблему висвітлення. Завдяки цьому на вулицях міста з’явилось 880 нових ліхтарів. Але навіть цієї кількості було замало для Миколаєва. Скарги миколаївчан продовжували надходити до міськради. На владі тиснули газетники та преса, які вважали, що за електрикою майбутнє міста. І влада має думати не тільки про те, як і де встановити нові ліхтарі, але ще й як зберегти ті, що вже є. Адже місцеві злочинці та вандали знищували ліхтарі та крали дорогоцінні елементи.

На початку 20 століття одеська компанія продала місту спеціальні «краплинні ліхтарі», які вивели вуличне освітлення на новий рівень. Миколаївське вуличне освітлення було визнано одним із найкращих на півдні Російської імперії. І Сімферопольська влада просили миколаївських колег розповісти як їм вдалося цього досягти.

Міська станція з машинами змінного струму високої напруги в 1914 забезпечувала центр міста постійним освітленням. Незважаючи на все новаторство, успіхи околиці міста продовжували скаржитися на відсутність нормального, доброго, якісного вуличного освітлення.

Відсутність нормального освітлення на вулицях у темну пору року несла не лише побутові незручності, а й погіршення криміногенної ситуації у новому місті. Миколаївці страждали від злодіїв та ґвалтівників, які промишляли на темних вулицях міста. Врятуватися городянам не було як. Жінки страждали від регулярних нападів.

А взимку зростала кількість звернень за медичною допомогою. Адже ходити в темне слизькими вулицями було травмонебезпечно.

История появления радио в Николаеве

От
Oleksandra Hurova
-
0

У наш час радіо кануло в літу. Нині мало хто слухає радіо станції. Для прослуховування музики у нас є плеєри, для дізнавання новин – інтернет. Напевно, лише водії — далекобійники продовжують слухати радіо. Але навіть серед них все частіше трапляються водії, які вважають за краще слухати раніше записану музику. Більше на mykolaiv-future.com.ua.

Але раніше радіо відігравало важливу роль у житті людей. Через радіомовлення передавалися новини, транслювалися цілі фільми або читалися книги. Радіоприймач був тим центральним місцем у будинку, біля якого ввечері збиралася вся родина. Потім їх витіснили телевізори. Миколаївці не були винятком.

Вікіпедія слову радіо дає таке визначення. Радіо — це спосіб передачі інформацію про засоби використання радіохвиль, а також дослідження явищ, які пов’язані з хвилями. Згодом вивчення радіохвиль дозволяло передавати з відривом зображення, відкриття радіо було використано під час створення WI-FI, геолокацій. Термін радіо запровадили 187 року фізик-хімік Вільям Крокс.

Перша радіостанція

У 1914 році з’явилася перша радіостанція в місті. Розташовувалася вона у Ракетному урочищі. Тоді це було передмістя Миколаєва. Нині це повноправна частина міста. Нова Миколаївська радіостанція була третьою за потужністю у Російській імперії. Поступалася вона лише Царськосельській та Московській радіостанції.

Займала перша радіостанція площу приблизно 430 м², і розташовувалася поруч із ракетним заводом. Звідси і назва Ракетне Урочище – Ракетка, як кажуть миколаївці.

Оснащення першої радіостанції

Першу Миколаївську радіостанцію оснастили найкращими приладами того часу. Шістнадцять антен заввишки сто метрів. Нова апаратура від фірми «Марконі», яка мала потужність сто кіловат. Такі апарати дозволяли здійснювати прийом та передачу сигналів на відстані понад сім тисяч кілометрів.

 Радіостанція відіграла важливу роль під час Першої світової війни. За допомогою радіо велося командування та управління військами та російськими союзниками. Миколаївська станція обслуговувала весь південний фронт.

Революція та війна в житті Миколаївської радіостанції

Революція 1917 року почалася з повалення царя та встановлення Тимчасового уряду. Весь керуючий персонал станції став у бік революційного народу. Миколаївська радіостанція стала першою станцією на півдні України, яка ухвалила мовлення Петроградського військово-революційного комітету. Ця дія стала остаточним підтвердженням революційних настроїв радіостанції.

Під час окупації німецькими військами Миколаєва у 1918 році радіостанція перебувала під контролем німецьких окупантів. І на час березневих повстань та вуличних боїв станція не могла виконувати свої прямі обов’язки. Радіостанцію змогли відбути та звільнити від німецького блокування.

За часів громадянської війни радіостанція працювала на благо більшовиків. Завдяки миколаївській радіостанції в 1919 році підтримувалося радіо з Угорською Радянською Республікою. Миколаївська радіостанція приймала та передавала програми різного змісту до Будапешта. Крім Угорщини було також встановлено зв’язок із Берліном, Парижем, Софією.

Серпень 1919 став важким для Миколаївської радіостанції. Денікінці, які захопили станцію, пограбували її вміст. Усю унікальну та дорогу апаратуру було вивезено. Житлові та робочі приміщення були зруйновані. У процесі відбудови радіостанції брали участь як зв’язківці. Миколаївські кораблебудівники також допомагали відновити таку необхідну для півдня радіостанцію.

Процес відновлення роботи станції зайняв майже місяць. 13 березня на Миколаївській радіостанції встановили новий приймач. А 21 березня провели випробування. Після відродження радіостанції вона почала працювати з рештою станцій Європи.

Закінчення Першої світової війни не принесло спокою на південні території України та Миколаївської області, зокрема. Полум’я революції з кожним роком розгорялося все сильніше. 1920 року Миколаївська радіостанція продовжувала виконувати свій обов’язок перед державою. На станції зв’язківці здійснювали радіоперехоплення ворожих розмов та зведень. Усі зібрані дані було передано командуванню Південно-Західного фронту.

Головні завдання радіостанції

Правлячий апарат молодої республіки виділив для Миколаївської радіостанції основні завдання: передача радіо телеграм національного й міжнародного значення та прийняття службових телеграм у час доби.

Завдяки Миколаївській радіостанції Народний комісаріат закордонних справ міг підтримувати зв’язок із іноземними посольствами за кордоном. Радіо-станція отримувала інформацію про хід роботи радянської делегації на конференції в Генуї. Успіх на цій конференції був дуже важливим для ліквідації політично-економічної блокади держави.

Припинення діяльності

Незважаючи на всі заслуги та успіхи Миколаївської радіостанції у травні 1922 року станція припинила свою діяльність. Все обладнання було вивезено до Харкова, де відкрили потужну радіостанцію, використовуючи Миколаївське обладнання.

У 1977 році для вшанування пам’яті радіостанції на її місці в Ракетному Урочищі встановили пам’ятну дошку з написом: «Пам’ятний знак споруджено на честь потужної радіостанції, що знаходилася в районі Ракетного Урочища з 1914 по травень 1922 р. і гідно служили . Споруджений на честь 60-річчя Великого Жовтня». Пам’ятник висотою понад два метри.

Нове дихання

Друге дихання у Миколаївського радіо відкрилося за часів «лихих дев’яностих». Тоді було організовано “Радіо сет”, яке значно відрізнялося від свого першого варіанту. На радіо були діджеї, свої програми, свій формат. Це було інноваційно, свіжо та сміливо. Це було провокаційно та ідеально вписувалося в дух того часу. Не дивлячись на успіх витівки та популярність серед городян, «Радіо сет» проіснувало лише кілька років.

У 2007 р. зробили ще одну спробу організувати Миколаївське радіо. OK FM – радіостанція чиєю метою було розважати миколаївців.

Нині на миколаївському радіо є державні радіоканали та комерційні.

Серед державних радіоканалів миколаївське радіо транслює першу, другу та третю програми Нацрадіо. Завдяки своїй фоновості кількість слухачів державних програм становить близько 90 тисяч. Дротове мовлення державних радіоканалів збереглося лише у Первомайську, Вознесенську, Баштанку та Новій Одесі. Під проводовим мовленням мається на увазі невелике вбудоване радіо в розетку на кухні. Вимкнути його не можна. 

Ось так за звичкою мешканці Миколаївщини продовжують слухати державні радіоканали. Щоправда, не регулярно. Через те, що плата з населення за прослуховування державних каналів не стягується, їхній розвиток стоїть на паузі.

Головними стовпами комерційних радіостанцій є «ЮТАР» та «Просто радіо». На жаль, ці канали не виготовляють власний контент та продукт, а лише транслюють передачі з Одеси. Незалежно від того, визнають вони це чи ні. На відміну від державних радіоканалів, комерційні розраховані в основному на водіїв та таксистів. Приймають ці станції у радіусі 40-50 кілометрів.

Два головні комерційні кити не конкурують між собою. Причиною такої ідилії є той факт, що аудиторія «Просто радіо» від 18 до 25 років, а «ЮТАР» від 23 до 40.

Спершу кричали, що книга мертва. Тепер що радіо мертве. Але чи це так? Саме відкриття радіохвиль принесло дивовижну користь людству. Заперечувати необхідність та популярність радіо не можна. Можливо, у майбутньому ми знову повернемося до радіоприймачів незважаючи на новітні винаходи.

Первые маршруты николаевских трамваев

От
Oleksandra Hurova
-
0

Першим трамваєм у Миколаєві були конки. Трамвайні вагони ставили на рейки та їх приводили в рух за допомогою коней. Перші конки розпочали свій рух у 1897 році. А трамваї на електротязі з’явилися у місті в 1914 року. Більше на mykolaiv-future.com.ua.

Якими були перші маршрути

Найперший маршрут миколаївського трамваю був дуже коротким. Він проходив від каплиці Олександра II (перетин Соборної та Херсонської вулиць) до Військового ринку (Слобідка). Це центр старого Миколаєва. Крім того, біля каплиці розташовувалося відправний пункт для всіх конк, які курсували на той момент у місті.

Наприкінці 1897 з’явилася друга вітру конки. Нова лінія руху трамваїв з’єднувала центр Миколаєва та залізничний вокзал. У сучасному Миколаєві цим маршрутом продовжується рух трамваїв — від вулиці Декабристів до Залізничного вокзалу.

Третій маршрут було запущено у червні 1989 року. Він пов’язував резиденцію князя Потьомкіна з рештою міста. Новим маршрутом трамваї курсували тільки в теплу пору року. У період з жовтня по березень місяць рух припинявся. Здебільшого це було пов’язано з тим, що у цій резиденції князь перебував лише у літню пору. До того ж, третя лінія проходила поруч із річкою. І особливим попитом вона мала саме влітку, коли надавалася можливість відпочити літнього вечора біля річки. Технічно новий маршрут був складним. Через крутий підйом для конки доводилося додавати ще коней. Це також могло спричинити, чому в зимовий час маршрут не працював. Підняти на гору важкий візок було не під силу для коней.

Наприкінці цього ж року було закінчено будівництво четвертої лінії руху для конки. Вона вела від центру міста до порту. Згодом усі лінії злилися у два великі маршрути завдовжки більше 14 кілометрів — «Вокзал — Військовий ринок», «Спаська — Порт».

Для електро трамваїв було створено чотири основні маршрути: Вокзал — лікарня, Привізний ринок — Спаська, вул. Ковальська — Привізний ринок — Спаське, Каботажний узвіз — Кладовище.

Як виглядали перші трамваї

Перші конки ділилися на два типи – літні та зимові. Зимові конки були більш захищені від вітру та холоду. Літні мали відкриті майданчики на даху вагонів. Найперші електротрамваї не мали струмоприймачів на даху вагонів. Струм з електропідстанції подавався безпосередньо на рейки, якими рухався трамвай.

Усередині перші трамваї були не найзручнішими – дерев’яні лави, відсутність опалення. У 1960-х роках у нових трамваях з’явилися м’які крісла, а кабіна машиніста стала опалювальною. За радянських часів Миколаєвом курсували червоно-білі трамваї. Пізніше їх замінили на синьо-білі.

Як виглядали перші квитки і скільки коштував проїзд

На самому початку курсування конки та електротрамваїв у вагонах їздили кондуктори, які й обильовували пасажирів. Пізніше контролерів замінили на касові апарати. Але з настанням незалежності України контролери повернулися до миколаївських трамваїв.

Перші квитки були схожі на поштову марку. Вони мали невеликий розмір та мали зазубрені кінці.Також кожний квиток мав певний колір. Колір означав чи приналежність до конкретного маршруту чи означав тип квитка: учнівський, традиційний, пересадницький. На звичайному посадковому квитку зверху та знизу були тимчасові шкали, на яких відзначався час дії квитка. Як правило, пересадковий квиток діяв протягом години для однієї пересадки. Учнівський квиток коштував три копійки, а звичайний квиток – п’ять копійок. Це проїзд в один бік без пересадки. Діти віком до п’яти років їздили безкоштовно.

Під час існування конки міські службовці мали право безкоштовного проїзду, але з приходом електротранспорту до міста цей дозвіл було анульовано. Трапилося це у 1915 року. Поряд зі скасуванням безкоштовного проїзду міська влада збільшила розмір штрафів за безквитковий проїзд.

Как в Николаеве появились трамваи 

От
Oleksandra Hurova
-
0

Громадський транспорт – це невід’ємна частина кожного міста. У Миколаєві представлені практично всі види громадського транспорту – маршрутне таксі, таксі, трамваї, тролейбуси, автобуси.

Перший трамвай з’явився у Миколаєві у 1897 році. І тоді він працював на кінній тязі. Тобто трамвайний вагон рухався завдяки коням, які котили його по рейками. Більше на mykolaiv-future.com.ua.

Все почалося з конки

Першим етапом до запуску курсування конки у Миколаєві розпочався з мощення вулиць. Наприкінці 19 століття під час закладання бруківки було вирішено прокласти ще й рейки. Обговорення цього зайняло цілих 10 років. Міська влада протягом десяти років сперечалася про необхідність та обґрунтованість існування конки. Лише в 1892 року тодішній міський архітектор Є. Штукенберг зайнявся проектуванням миколаївської конки. За попередніми планами архітектора було вирішено створити 11 верст кінно-трамвайної дороги.

1897 року в Миколаєві було створено «Бельгійське анонімне товариство миколаївських кінно-залізниць», яке регулювало діяльність конки.

Особливості кінної — залізниці в Миколаєві

Перша кінна дорога була одноколійною. Там були спеціальні з’їзди та роз’їзди для пропуску інших конок.

З появою перших конок було встановлено і правила руху їм. Перший, хто під’їжджав до роз’їзду, кінець мав чекати на другу конку. І лише після її проїзду можна було рухатись далі. Коли дві конки зустрічалися дома роз’їзду, то проїжджаюча конка мала віддати пропускає кінці жезл, який символізував першорядність проїзду. З себе це жезло представляло стрижень з великою круглою набалдашником на кінці. Така сама система роз’їздом збереглася і для поїздів.

Наприкінці 1890 років міська дума висунула нові правила руху кінок. Рухатися конка повинна була зі швидкістю 7-12 верст на годину (8-13 км/год). Коні мали йти тільки риссю. Роз’їзди мали знаходитися на відстані 430 метрів один від одного. Деякі трамвайні зупинки у Миколаєві так і збереглися на місці старих роз’їздів.

Міська кінно-залізниця мала у своєму розпорядженні два депо. У цих депо розташовувалися конюшні для коней з їжею та водою, а також стоянки для вагонів. У депо можна було здійснити ремонт вагонів та ветеринарний огляд коней. Одне з депо було збудовано 1900 року.

У Миколаєві курсували два види вагонів — зимовий та літній. Відрізнялися вони одна від одної своєю конструкцією. Літні вагони мали відкритий верхній поверх. Від дощу та сильного вітру використовували шкіряні накидки. Пізніші варіанти літніх вагонів були більш місткі та мали вільний задній майданчик, де пасажири могли їхати стоячи. Конка у Миколаєві проіснувала майже 17 років.

Як електротяга замінила конку

На початку 1900-х років почалися спроби перевести конку на електротягу. Миколаївська міська влада розпочала процес змін з листування з бельгійською спільнотою. І в 1909 році почалося проектування першого миколаївського електротрамваю.

Розроблено і побудовано він був у Петербурзі. Це ще одна сполучна ланка, яка поєднує ці два міста. Будівництвом вагона зайнялася бельгійська фірма «Сіменс та Гальське». Миколаївська влада була змушена витратити на перший вагон на електротязі два мільйони рублів.

До 1913 року конка перебувала у власності бельгійської спільноти. І лише 1913 року вона перейшла у власність міста. миколаївська влада відразу зайнялася її перебудовою під нові стандарти. І урочистий запуск першого електротрамваю відбувся 21 грудня 1914 року. 

У тому ж році на Базарній площі встановили трансформаторну підстанцію для роботи трамваїв. З метою збереження естетичного вигляду міста навколо підстанції спорудили спеціальну споруду з вежею на розі. Вікна з оздобленням, червона черепиця, колонада, балкон та інше. У міру збільшення кількості трамваїв поруч із першою підстанцією збудували ще одну.

На будівництво нового вагона витрачалося багато часу. Через це спочатку використовували старі вагони від конки. Їх зраджували під нові стандарти. Закривали відкриті частини літніх вагонів, прибирали сходи вздовж вагонів, які використовували для проїзду причепом.

Перші електротрамвай, на відміну від їхніх сучасних родичів, не мали струмоприймачів на даху вагонів. Подача електроенергії здійснювалася безпосередньо рейками. Нині деякі електропоїзди продовжують використовувати такий прийом подачі електроенергії. Зокрема японські швидкісні поїзди.

Нові електропоїзди рухалися чотирма основними маршрутами. Протяжність усіх трамвайних ліній становила майже 24 кілометри.

Перехід від конки до електротрамваїв відбувався поступово. І в Миколаєві був період, коли конки та трамваї на електротязі ходили одночасно. А під час революції 1917 року, коли Миколаїв зненацька залишився без електропостачання, конки знову повернулися на вулиці міста. Кінці знову курсували аж до 1925 року.

Радянські трамваї Миколаєва

Під час Радянського союзу у Миколаєві розпочалася реконструкція трамвайних колій. Більшість вагонів для трамваїв виготовляли на заводі ім. Марті (Ленінградський суднобудівний завод імені Андре Марті). У другій половині 1920-х років трамвайний парк Миколаєва поповнився новими вагонами: моторними та причіпними, загалом 40 штук. Перші вагони трамваїв проіснували до 1960 року. Наприкінці 50-х у Миколаєві з’явилися трамваї підвищеної комфортності. Дерев’яні лави замінили на м’які сидіння. У кабіні водія з’явилося опалення, а двері стали автоматичними.

Гостра нестача трамвайних вагонів у місті призвела до необхідності купувати вагони в інших містах та інших заводах. Для розробки вагонів нового покоління було залучено інженерів з Харкова. 1933 року трамвайний парк поповнився вагонами з Митищинського заводу. У 30-ті роки протяжність миколаївських колій становила понад 40 кілометрів.

За часів Великої Вітчизняної війни трамваї використовували для транспортування поранених до лікарень міста. Все тоді у місті працювало на майбутню перемогу. Війна відкинула миколаївські трамваї на кілька років тому. І після перемоги містом курсували трамваї без дверей, з дерев’яними лавками.

 На той час у вагонах разом із водієм курсували й кондуктори, які робили обілікування містян. Для забезпечення безпеки городян, кондуктор стежив за тим, щоб трамвай не рушив поки всі пасажири не сядуть до нього. Для цього по вагону була простягнута мотузка з дзвіночком у кабіні машиніста. Коли всі охочі сідали в трамвай, кондуктор смикала за мотузку, тим самим даючи машиністові дозвіл на початок руху.

Миколаївські трамваї у незалежній Україні

При здобутті незалежності України миколаївські трамваї зазнали низки змін. 1996 року на вулицях міста з’явилися біло-блакитні вагони. Також змінилася система оплати проїзду. У 70-х роках 20 століття оплата здійснювалася за допомогою використання касового апарату, але при здобутті незалежності до Миколаїв повернулися кондуктори та контролери.

На початку 21 — го століття на вулицях міста курсувало 145 трамвайних вагонів, які перебувають у власності «Миколаївелектротранс».

Трамваї — це мабуть один із найромантичніших видів громадського транспорту. Дзвін трамвайного сигналу, стукіт коліс — романтика літніх вечорів. Найчастіше трамвайні колії у містах проходять через її центральну частину, старовинну частину міста. І це ще й один із доступних способів оглянути центральну частину міста.

 Как на улицах Николаева появился троллейбус

От
Elena M
-
0

Миколаївці, давно вже звикли до такого виду громадського транспорту, як тролейбус. Він зручний, екологічний і дешевший у порівнянні з маршруткою. Багато хто і не назве приблизної дати, коли на вулицях нашого міста вперше з’явився “рогатий” автобус. А відбувалося це  в другій половині 20-го  століття — в 1967 році. 

Пропонуємо згадати історію миколаївського тролейбуса: від самої першої поїздки. Більше на mykolaiv-future.com.ua.

Пуск першого тролейбуса в Миколаєві

У 50-х і 60-х роках двадцятого століття місто активно розбудовувалось, а разом з тим збільшувалась і кількість населення. Тож Миколаїв став потребувати нового зручного виду транспорту.  Діючий трамвай не міг доставляти миколаївців у нові райони. Автобуси були, але на той момент електричний транспорт був дешевший і екологічно безпечніший для міста. 

До пуску готувались за традиціями тих часів: мітинг, лозунги, квіти. 

Датою пуску тролейбуса в Миколаєві вважається 29 жовтня 1967 року. Цього дня на Привокзальній площі зібралось мабуть усе місто. Те, що це справді було так, свідчать старі фотографії. Площа була вщент забита людьми. Тролейбус містяни вітали на кожному перехресті. Там теж яблуку ніде було впасти. Вийшло справжнє загальноміське свято. 

До виходу на маршрут тоді були готові всі тролейбуси Миколаєва. Зазначимо, що в день пуску в нашому місті було лише чотири тролейбуса. Це були моделі “Київ-4” Київського заводу електротранспорту.  Вони й вийшли на єдиний на той час маршрут під номером 1. 

Куди ж тоді можна було поїхати на тролейбусі?  Маршрут №1 з’єднував старий залізничний вокзал з кільцем поблизу старого міського кладовища.

Без депо і майстерень

Тролейбуси в Миколаєві урочисто пустили. Проте, про створення необхідної технічної бази спочатку не дуже турбувались. Адже, тролейбусів було лише чотири. Отже, мили тролейбуси після зміни на мийці поблизу старого залічничного вокзалу. Якщо траплялися яксь серйозні поломки, то тролейбуси перегоняли до трамвайного депо. 

Власного депо для тролейбусів лише почали будувати. Тож паркувались вони на Пушкінському кільці під відкритим небом. 

Але, парк збільшувався щомісяця, тож міська влада прискорила будівництво тролейбусного депо. Його розташували на вулиці Будівельників. 

Вже у вісімдесятих роках двадцятого століття тролейбусів було достатньо, щоб  курсувати за графіком з п’ятої ранку до першої години ночі. 

Куди везе миколаївський тролейбус?

Куди ж можна доїхати, якщо скористатись тролейбусом? Маршрутів кілька і всі вони зв’язують між собою різні куточки Миколаєва. З часом маршрути то додавались, то зникали. Станом на початок 2020 року протяжність тролейбусних ліній в Миколаєві  становила понад 61 кілометр. 

Як вже зазначалось, спочатку був лише один маршрут. Тролейбусом можна було виїхати від старого залізничного вокзалу і до Миколаївського некрополю. Маршрут пролягав проспектом Центральним. Тоді він мав назву проспект Леніна.Це один з найстаріших маршрутів

Тролейбусний маршрут №2

Трохи згодом з явився маршрут №2. Чому варто сказати про нього окремо? Це найдовший тролейбусний маршрут у Миколаєві. Він фактично з’єднав два кінця міста. Спочатку маршрут №2 починався з мікрорайону Ліски. Якщо сісти на тролейбус №2, то можна доїхати до нового залізничного вокзалу. 

Наприкінці 80-х років у Миколаєві з’явився і почав активно забудовуватись новий мікрорайон Намив. Тому міська влада ухвалила рішення продовжити маршрут №2 до вулиці Червоних Майовщиків (після 2016 року — вулиця Озерна). 

Але мешканцям такого великого мікрорайону не завжди зручно було сідати на тролейбус. Наприклад, тим, хто мешкав на вулиці Лазурній доводилось йти на зупинку через весь мікрорайон. Тому жителі Намиву звернулись до міської влади з проханням продовжити тролейбусний маршрут №2 уздовж берега. 

У 2018 році розгляд чи доцільно так продовжувати тролейбусну лінію, коли там їздять маршрутки завершився. Навколо Намиву, вздовж берега почали монтувати опори нової тролейбусної лінії. 

Будівництво тривало кілька років. Адже, крім встановлення опор і прокладання дротів, для нормального живлення лінії потрібно було побудувати трансформаторну підстанцію. Причому, трансформаторна підстанція була збудована за останнім словом техніки. Її керування було повністю комп’ютеризоване. Вартість такою сучасної підстанції становила 16 мільйонів гривень. 

Протяжність нової лінії навколо Намиву становила три кілометри 200 метрів. У 2019 році в тестовому режимі на подовжений маршрут вийшло два тролейбуси. А 29 грудня 2019 року тролейбусну лінію на Намив було офіційно запущено. До речі, навколо Намиву також стали їздити ще кілька маршрутів крім №2. Це маршрути №№4, 5 і 7. 

Маршрути до мікрорайону Північний

Не менш важливим залишається сполучення з мікрорайоном Північний. Для цього потрібно перетнути річку Інгул. 

До цього мікрорайону можна добратись відразу з трьох точок Миколаєва. Найстаріший  тролейбусний маршрут до Соляних, а згодом і Північного був прокладений ще у шістдесятих роках минулого сторіччя. Але спочатку він з’єднував вулицю Велику Морську з парком Петровського. Тепер Народний сад. 

Коли ж збудували Інгульський міст, то маршрут продовжили в Соляні. В 2009 році його ще збільшили. Кінцеву зупинку від “Агроосвіти” перенесли до мікрорайону Північний.  

Також до цього району можна доїхати з Намиву, скориставшись маршрутом №7. 

А з 18 вересня 2015 року відновили роботу маршруту №9. Він поєднав мікрорайон Північний з пасажирським залізничним вокзалом. Маршрут було визнано нерентабельним і закрито. Але його повернення миколаївці зустріли радо. У напрямку до Північного він починаючи з вулиці Садової дублює шостий маршрут. Проте, на зворотному шляху їде вже вулицею Пушкінською і проспектом Центральним.   

До речі, до маршрутів, які відновили свою роботу відноситься й №4. З його допомогою з Намиву можна було дістатись до старого залізничного вокзалу. 

Еволюція миколаївського тролейбуса

 Миколаївський тролейбус за всі роки свого існування постійно змінювався. А точніше спочатку оновлювались вітчизняні моделі. А згодом на вулицях міста з’явилися закордонні і тролейбуси. Так було, що на вулиці можна одразу побачити майже всіх представників тролейбусного парку Миколаєва. 

Першими, як вже зазначалося, були чотири тролейбуси “Київ-4” Київського електротранспортного заводу. До кінця 1967 року таких тролейбусів у Миколаєві було вже десять. Саме вони протягом п’яти років були основою тролейбусного парку Миколаєва. Останній “Київ-4” був знятий з маршруту у 1976 році. 

Паралельно з “Києвом-4” на вулицях Миколаєва курсували ЗіУ-5. Їх у нашому місті було 54 машини. Ці тролейбуси експлуатувались у Миколаєві включно до 1985 року. 

Проте, Миколаївський тролейбусний парк продовжував поповнюватись. У 1972 році маршрути міста вийшов третій різновид тролейбуса -ЗіУ — 682. Він став наймасовішим тролейбусом на вулицях Миколаєва.  З 1985 по 1992 роки саме ці тролейбуси становили сто відсотків парку Миколаєва. Їх було 180 машин.

Наприкінці 90-х років двадцятого століття міська влада замислилась над оновлення тролейбусного парку. Перша спроба була в 1999 році. Тоді на вулицях міста з’явились три новеньки ЛАЗи. До речі, це були перші тролейбуси українського виробництва. 

2002 рік також став черговим етапом оновлення парку — надійшли п’ять ЮМЗ-Т2 Дніпропетровського заводу “Южмаш”. 

Крім оновлення і безпеки пасажирів, було порушено питання зручності громадського транспорту для людей з інвалідністю. Так у Миколаєві стали з’являтися низкополі тролейбуси. Перший такий ЛАЗ вийшов на маршрут в 2006 році. 

Масовими подібні тролейбуси стали лише в 2021 році. Кілька років депутатських суперечок і тендерів, Миколаїв придбав 40 нових низькополих тролейбусів. Їх презентували містянам під час святкування Дня міста в 2021 році. 

Але вже 14 липня 2022 року під час чергового ракетного обстрілу Миколаєва російськими військами, внаслідок потрапляння ракети в тролейбусне депо, було пошкоджено 18 нових тролейбусів. 

Пять причин посетить Николаев

От
Oleksandra Hurova
-
0

Миколаїв – це старовинне місто. Його вулиці дихають спогадами про великих ватажків, кораблебудівників і хоробрих моряків. Це місто, історія якого насичена великими подіями. Він був під турецькою та німецькою окупацією, на його околицях розташовувалися концтабори, він випускав у світ кораблі, яким не було конкуренції.

Миколаїв — це місто, в якому часто зустрічається морська тематика. У назвах вулиць, у музеях, у покровителі самого міста. Але моря у самому місті немає. І це надає місту легкого флеру загадковості.

Ми виділили основні п’ять причин щоб відвідати місто. Хоча, за фактом, їх набагато більше. Більше на mykolaiv-future.com.ua.

Перша причина – низькі ціни

Миколаїв не є дорогим містом на зразок Одеси, Києва, Харкова чи Львова. Проживання та харчування в місті для його гостей не вдарить сильно по гаманцю. Відповідно до інформації із сайту Planet of hotels, на початок 2022 року проживання у хостелі стартувало від 5 доларів за одну особу за ніч. У гривнях вартість складатиме від 150 — 200 грн. Якщо говорити про оренду квартирних апартаментів на добу, то ціна починатиметься від 700 гривень за добу. І все це ціни за житло у центрі Миколаєва. У сусідній Одесі подібна ціна буде за житло на околиці чи передмісті міста.

Теж саме і з харчуванням. У Миколаєві є десятки недорогих ресторанів та кафе де можна пообідати в межах 150 – 200 гривен за одну особу. Є також точки вуличної їжі, де перекус обійдеться у 50-60 гривень, а чашка кави – 30-40 гривен.

Ціни на продукти в супермаркетах такі ж, як і в інших містах України. Якщо ви приїхали до Миколаєва відпочивати бюджетним, то при плануванні бюджету на харчування ви можете сміливо орієнтуватися на ціни у провідних мережах супермаркетів вашого міста.

Друга причина – багата історія міста

Миколаїв дає своїм гостям не лише їжу для шлунка, а й їжу для розуму. Свою історію місто пише протягом ось уже 233 років. Турецько – російська війна, німецька окупація, козаки, очаківські амазонки – це лише мала частина найбагатшої історії Миколаївської області та Миколаєва. У місті збереглися старовинні предмети архітектури, пам’ятники видатним міським діячам.

Миколаївський музей суднобудування та флоту за невелику плату розповість гостям про кораблебудівне минуле міста. 

Макети кораблів, діорами, знахідки з морських глибин — все це у фарбах ознайомить з  історією розвитку головної галузі Миколаєва.

 Прогулюючись вулицями ви раз у раз натикатиметеся на пам’ятні таблички, бюсти, пам’ятники, кам’яні статуї. Все це у ненудній формі розповість гостям міста про його історію. Також, можна скористатися послугами екскурсоводів, які проведуть вас усіма історичними куточками міста та розкажуть його історії. Іноді вони будуть підкріплені достовірними та історичними фактами, інколи ж будуть домислами городян та істориків. Але так чи інакше історія Миколаєва це одна з головних причин відвідати місто.

Третя причина – безкоштовні розваги

Миколаїв пропонує своїм гостям десятки різноманітних розваг. Кінотеатри, боулінг, парки атракціонів, музеї. Але в місті також є абсолютно безкоштовні розваги.

Головною безкоштовною розвагою для дітей служить дитяче містечко просто неба «Казка». 

Тут розмістилися десятки як платних, так і абсолютно безкоштовних атракціонів. У центрі дитячого містечка є величезний макет справжнього парусного корабля, що колись ходив навколо берегів Миколаєва. Дівчата та хлопчики можуть стати за штурвал корабля і відчути себе справжнім підкорювачем морів.

Влада міста ось уже кілька років у щільну зайнялася облагородженням міських парків, скверів та дворів. У місті є сотні сучасних дитячих майданчиків. Доступ до яких абсолютно безкоштовний та вільний для всіх. Гойдалки, каруселі, гірки — все це надається маленьким гостям міста.

Пляжі міста також є безкоштовними та доступними для кожного. На пляжах є платні атракціони та кафетерії. Але сам вхід на пляж є безоплатним. Кожен бажаючий приїжджий може спокійно влаштувати пікнік на березі річки. Загоряти, купатися у безпечних водах Південного Бугу, будувати піщані замки зі своїми дітьми, ловити рибу.

Четверта причина – річка Південний Буг

Миколаїв омиває дві річки. Одна з яких – Південний Буг.

Згідно Вікіпедії, назва Південний Буг має німецьке походження. Оскільки першому столітті нашої ери басейн цієї річки займали німецькі народи. І слово «буг» схоже з німецьким словом «bah» — «ручок». Прихильники давньогрецької теорії походження мені вважають, що назва Південний Буг походить від грецького слова бог. Оскільки річка розташовується на півдні, то мандрівники та мореплавці з греції називали її південним богом. А неправильне трактування знайдених карт з такою позначкою річки подарувало нам назву Південний Буг.

Уподібнення річки до божества якнайкраще підходить для Південного Бугу. Велична річка, частина якої припала на Миколаїв та область, є справжньою її прикрасою. Гостям міста потрібно звернути на неї увагу. У західний час варто прогулятися «Мостом закоханих», з якого відкривається дивовижний вид на Інгульський міст і доки суднобудівного заводу ім. 61-го коммунара. Звідси можна спостерігати як захід сонця потопає у водах Південного Бога. 

Заспокійливий вид на річку можна спостерігати практично з кожного району міста – Намив, Алляуди, Соляни, Яхт Клуб, Варварівка.

Споглядання заходів сонця на річці — це ще одна безоплатна розвага і четверта причина відвідати миколаїв.

П’ята причина – Миколаївський зоопарк

Головною візиткою карткою міста, повз кораблебудування, є Миколаївський зоопарк.

Цього року зоопарку виповнюється 121 рік. Це один із найстаріших зоопарків України, який розпочав свою історію з невеликої морської колекції міського голови Миколи Леонтовича. За роки свого становлення та розвитку зоопарк перетворився на справжній оазис тваринного розмаїття у міських джунглях.

Колекція Миколаївського зоопарку налічує п’ять з половиною тисяч тварин, які представлені у понад 500 видах. Майже половина видів занесена до Червоної книги і знаходяться на межі вимирання.

Зоопарк може стати чудовою причиною для відвідування Миколаєва, як із сім’єю так і цілими групами зі школярів чи студентів. Різноманітність тварин, рослин суттєво розширить ваш кругозір. А таблички, які розташовані біля кожної клітини, допоможуть вам більше дізнатися про світ флори та фауни нашої планети.

Зоопарк має доходи не лише від продажу квитків, а й від волонтерських організацій та самого міста. Це дозволяє йому утримувати всіх вихованців у комфортних умовах. На ваш погляд непристануть замучені, схудлі тварини замкнені в маленьких клітинах. Наприклад, бегемоти, білі ведмеді мають свої басейни, в яких у літню і весняну пору вони з радістю купаються. Леви та тигри розміщені у спеціальних вольєрах — ямах, що дає їм простори для прогулянок та безпеку для гостей зоопарку. 

Деякі види птахів мають можливість плавати в ставку, через який проходять кілька арочних містків.

Крім тварин у зоопарку є атракціони для дітей, кафе та візки з сувенірами. Вхід до зоопарку для дорослих обійдеться у 100 грн, для дітей від 6 – 14 років – 80 грн, а для дітей до 6 років – безкоштовно.

1...345...59Страница 4 из 59
.,.,.,.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.