Комп’ютеризація — це не лише програмування і веб-дизайн. Це ще й точні технології, які дозволяють підприємствам різних галузей виготовляти якісну продукцію. Більше на mykolaiv-future.com.ua.

Миколаїв з моменту свого заснування був суднобудівним містом. Тож коли цифрові технології прийшли у виробництво, то перша галузь, де їх почали широко застосовувати в нашому місті, безперечно стало суднобудування. Проте, з часом переваги використання комп’ютерних технологій оцінили й в інших виробничих сферах. 

В архівах зберігається чимало свідчень, як комп’ютерні технології допомогли розвивати ту чи іншу галузь. На жаль, щодо багатьох підприємств — це лише спогади колишніх працівників і теки в архівах. 

Конструкторські бюро і суднобудівні підприємства

У Миколаєві діяли три великих суднобудівнихї підприємства: Миколаївський суднобудівний завод ( колишній суднобудівний завод імені 61 комунара), Чорноморський суднобудівний завод, а також суднобудівний завод “Океан”. Згодом до них додались невеликі підприємства з будівництва яхт. А потім лави суднобудівників поповнив суднобудівний завод “Нібулон”. 

З самого початку існування верфей, при кожній з них були конструкторські бюро. Там розроблялись креслення майбутніх кораблів, робились всі необхідні розрахунки. 

Інженери і конструктори старшого покоління пам’ятають кульмани і логарифмічні лінійки. А частину розрахунків робили на арифмометрах. Потім з’явились перші калькулятори. Але креслити так і доводилось з допомогою олівця й лінійки.  

Справжнім проривом в суднобудуванні стала поява і масове застосування спеціальних комп’ютерних програм для суднобудування. 

Конструктори отримали змогу не лише зробити точні креслення й розрахунки у цифровому форматі. Розробляючи нові моделі суден і військових кораблів, з допомогою 3D-моделювання розробники могли показати, як  виглядатиме нове судно. Ще один важливий момент.під час проєктування можна було змоделювати ходові випробування судна, а також різноманітні ситуації під час плавання. 

Використання комп’ютерних технологій дозволило миколаївським верфям отримати замовлення. Наприклад, у 2020 році суднобудівний завод “Океан” після виходу з банкрутства, долучився до корветної програми. А суднобудівний завод “Нібулон” у тому ж році отримав замовлення на спільне з французами будівництво катерів на прикордонної служби України. 

Державне підприємство “Дельта-Лоцман”

У 1998 році в Миколаєві запрацювало підприємство “Дельта-Лоцман”. Вже з назви стає зрозумілим, що її діяльністю було лоцманське проведення суден  складними фарватерами Миколаївських річок. 

Підприємство швидко розвивалось і його філії відкрились у всіх портах України. Працювали українські лоцмани й за кордоном. 

Щоб безпомилково заводити судна в порти, потрібно їх досконале знання. Тренуватись безпосередньо у всіх світових портах можливості не було. Ось тут і стали в нагоді комп’ютерні технології. 

На державному підприємстві створили тренувальний центр. Тут не лише готували лоцманів теоретично: вивчали карти фарватерів. З допомогою спеціальної комп’ютерної програми в центрі моделювали всі існуючі в світі морські і річкові порти. Лоцман, а ним міг стали лише досвідчений моряк з великим стажем, стаючи біля штурвалу, вів судно-симулятор фарватером того чи іншого порту. 

Комп’ютерна програма імітувала спокійну погоду й шторм. Під час останньої імітації можна було навіть відчути хитавицю. Можна було запрограмувати різні ситуації. Центр підготовки “Дельта-Лоцман” користувався популярністю й у закордонних лоцманів. 

Завод “Ніконд”

Ще одне підприємство, пов’язане з компютеризацією — завод “Ніконд”. Миколаївці знають його як завод, який виробляв конденсатори. Від діяльності підприємства утворилась і його назва. 

Підприємство тривалий час виробляло продукцію для галузі електроніки. Крім того тут займались виготовленням продукції для енергозбереження. Тож  для виготовлення такої продукцію потрібне було точне обладнання. 

З розвитком у Миколаєві ІТ-сфери й появі Інтернету, підприємство не залишилось осторонь. Певний час тут займались зв’язком, розвитком інтернету в місті й інформаційними технологіями. Ще одним видом діяльності підприємства стала автоматизація виробничих процесів у Миколаєві. Зауважимо, що без комп’ютерних технологій і відповідного програмного забезпечення це було б неможливо.

Міжнародний аеропорт “Миколаїв”

Ще одне Миколаївське підприємство, яке просто не могло обійтись без сучасних технологій. І робилось це з вимог безпеки. Мова йде про Міжнародний аеропорт “Миколаїв”. З 24 лютого 2022 року підприємство не працює. Всі приміщення зруйновані російськими військами. 

Але слід згадати, що саме в аеропортах використовуються комп’ютерні технології, адже працюють навігаційні системи, а також управління освітленням  смуг. 

Аеропорти, які приймають міжнародні рейси, а до таких належав і Миколаївський,  просто зобов’язані мати найкращі навігаційні системи. Адже, диспетчери повинні посадити літак і за  складних умов. Автоматизовані багато процесів, серед яких освітлення смуги, радіозв’язок, синоптична служба. 

Підприємства зв’язку

Мабуть одними з комп’ютеризованих пдприємств у Миколаєві є підприємства зв’язку. 

Ще у 80-х роках двадцятого століття комутатори на миколаївських АТС стали замінювати автоматизовані  телефонні станції. Їх ще важко було назвати комп’ютеризованими на 100 відсотків. Проте, вже там була мінімальна кількість обслуговуючого персоналу. Це надало можливість збільшити кількість телефонних номерів. 

А з появою стільникового зв’язку інтернет-зв’язку комп’ютери майзе замінили людину на подібних підприємствах Отже, щоб слідкувати за роботою таких підприємств, на зміні достанбоє було лише кількох працівників. 

ОКП “Миколаївоблтеплоенерго”

До повної комп’ютеризації виробництва долучаються й миколаївські енергетики. 

Починаючи з 2021 року поступово комп’ютеризовують міські котельні ОКП “Миколаївоблеплоенего”. Реконструкція стала можливою завдяки міжнародному проєкту. Підприємство не лише замінили старі котли, а й встановило на них повністю автоматизовану систему управління. На зміні достатньою лише однієї людини, яка керує котельнею з допомогою планшету. 

 Комбінат “Евіс”

Цього підприємства на карті Миколаєва вже давно немає. Замість колись потужної фабрики з пошиття одягу залишились пусті, майже зруйновані корпуси. Проте, коли тут вирувало життя і було чутно гуркіт швацьких машинок, можно було побачити, як комп’ютерні технології позитивно впливають на розвиток легкої промисловості. 

Звичайно, що на підприємстві, де шиють одяг, комп’ютеризували швацьке обладнання. Хто працював на “Евісі” у 2000-х роках, міг бачити таке обладнання. Воно з’явилося на підприємстві після його продажу Володимиром Заплатинським. Тоді “Евіс” шив одяг для німецьких фірм. Щоб продукція відповідала німецьким стандартам якості, сюди привезли закордонне обладнання. 

В ті роки закрійникам вже не доводилось обводити лекала крейдою і різати тканину ножицями. Для крою масового одягу використовувались спеціальні комп’ютерні програми. Потрібно було лише ввести в програму необхідні лекала, розташувати їх на умовній тканині і натиснути кнопку. Розкрійний ніж починав кроїти одяг, відповідно до завантажених викрійок. Працівнику потрібно було лише спостерігати, щоб не було збоїв у програмі. На жаль, коли підприємство закрити, то устаткування вивезли.