У створенні та становленні Миколаєва брали участь багато відомих людей. Деякі з них вписали своє ім’я в історію міста лише фактом свого проживання у ньому. Але так чи інакше міська влада вирішила подарувати своїм вулицям їхні імена. Більше на mykolaiv-future.com.ua.

Фалєєвська вулиця

Фалєєвська вулиця – це одна з вулиць старого міста. Названа на честь Михайла Фалєєва – засновника Миколаєва, першого помічника князя Потьомкіна. 

Фалєєвська простягається від Набережної вулиці та до Прикордонної. З півночі міста до його південного боку. Активні забудови міста переривають вулицю Філівську на її шляху до Привокзальної площі.

У першому проекті міста, який був відхилений першим військовим губернатором Миколаєва Грейгом, вулиця мала назву Інтендантська. Через те, що вона проходила повз службовця інтенданта, бухгалтера Чорноморського флоту.

У 1835 році, головним поліцмейстером міста було внесено пропозицію назвати вулицю Німецькою. Таку пропозицію він пояснив значною кількістю німців (або городян з німецьким корінням), які проживають на цій вулиці. Також на розі вулицю розміщувалася лютеранська церква, яку місцеві жителі називали німецькою.

Свою нинішню назву вулиця отримала лише 1890 року. На той момент місту виповнилося 100 років, і Міська дума вирішила перейменувати вулицю. Крім досягнень Фалєєва перед містом, на цій же вулиці свого часу проживав Михайло Фалєєв.

У 1924 році нова влада знову перейменувала вулиць, давши їй ім’я Леніна. А 1960 року вулиці повернули її історичну назву, яка зберігається донині.

На Фалєєвській вулиці знайшли своє місце значущі для міста будівлі та установи:

• Лютеранська церква Христа Спасителя;
• грецька церква 1817;
• державний банк, збудований у 1907 році;
• будинок №17 — значний будинок історія міста. Свого часу тут був заїжджий двір, в якому зупинялися заїжджі знаменитості.

Пушкінська вулиця

Пушкінська також знаходиться в історичній частині міста. Названо її на честь відомого російського поета Олександра Сергійовича Пушкіна.

Простягається Пушкінська вулиця від проспекту Героїв України до Флотського бульвару та до Привокзальної площі, де знаходиться старий залізничний вокзал.

У першому не затвердженому плані міста Пушкінська вулиця мала назву Бульварна. Грейге відкинув цю назву, яке послідовник — Лазарєв — затвердив.

1900 року на честь 100 — річчя Олександра Пушкіна держдума перейменувала Бульварну вулицю на Пушкінську.

На початку вулиці біля Інгульського мосту до 150-річчя смерті поета встановили пам’ятник Пушкіну. А трохи згодом паркан, що складався з кам’яних плит, місцеві художники розписали картинами за мотивами твору поета.

На Пушкінській розташовується знаменитий для місцевих «Будинок з атлантами». Будівля була побудована у 19 столітті у стилі неоренесансу. На розі Пушкінської та Потьомкінської вулиць із самого становлення міста знаходилася церква Святого Миколая. вона була збудована греками з чистого дерева. Через недовговічні матеріали церква занепала і почала руйнуватися. У 1813-1817 греки перебудували церкву вже з каменю.

Вулиця Лягіна

Протяжність вулиці становить 2 кілометри. Вона простягається від Набережної до провулку Образцова.

У першому плані міста вулицю Лягіна пропонували назвати Сторожовою. Через те, що вулиця брала свій початок від Магістратської площі, на розі якої була сторожова вежа.

У 1835 році було придумано нову назву для вулиці – Різдвяна через сусідство з Різдвяно – Богородицької церкви. Назва проіснувала до 1921 року. Тоді було ухвалено рішення нагородити вулицю ім’ям німецького політика-соціаліста — Карла Лібкнехта.

Після перемоги у Другій світовій війні вулицю перейменували на честь Віктора Лягіна – радянського розвідника, діяльність якого сприяла деокупації Миколаєва.

На вулиці Лягіна розташувалися кілька цікавих будов:

• погруддя Віктору Лягіну (перехресті вулиць Лягіна та Центрального проспекту);
• будинок №5 — Музей підпільного та партизанського руху за часів ВВВ»
• Собор Різдва Богородиці;
• будинок №3 – Рада профспілок;
• Палац урочистих спілок;
• Миколаївський академічний художній російський драматичний театр;
• дитяче містечко просто неба «Казка».

Автомобільного руху на вулиці немає. Тільки перетинають маршрути тролейбусів та трамваїв.

Вулиця Шнеєрсона

Вулиця Шнеєрсона перетинається із вісьмома іншими вулицями. Вона простягається з півночі (від Набережної) до півдня (Центральний проспект).

Перша назва вулиця – Чернігівська вулиця – ґрунтувалась на тому факті, що вулиця орієнтована на Чернігів і з початку заснування міста на даній вулиці проживали переважно греки – торговці. Князь Потьомкін завжди з великим бажанням приваблював іноземців для заселення та забудови міста. Для їхнього проживання він ініціював будівництво окремих вулиць та кварталів. Чернігівська вулиця не єдина, яку збудували спеціально для іноземців.

У зв’язку із забороною іноземних судів заходити до портів Миколаєва греки залишили місто. Незабаром їхнє місце на Чернігівській вулиці посіли єврейські купці. Незабаром євреї збудували на цій вулиці синагоги та хедери. У 1919 році на вулиці була закладена головна синагога. З часом на вулиці з’явилося ще кілька синагог. А єврейська громада остаточно окупувала вулицю.

Після Другої світової війни, 1946 року, Чернігівську вулицю перейменували на вулицю імені Карла Лібкнехта. А у зв’язку з рішенням міської влади, 2016 року, вулицю Лібкнехта перейменували на вулицю Шнеєрсона. Менахема – Мендель Шнеерсон – сьомий керівник Любавичських хасидів. Родом він був із Миколаєва.

Вулиця Рози Люксембург

Ще одна вулиця в історичній частині міста. Це одна із найстаріших вулиць Миколаєва. Тут вдалося зберегтися в практично первозданному вигляді безліч будівель, які були збудовані в дореволюційний період.

Простягається вулиця із заходу на схід міста, від Спортивної вулиці до 1-ї Слобідської.

Першою запропонованою назвою була Грецька вулиця. Але воно не було прийняте. І в 1835 році запропонували нову назву – Микільська вулиця, за ознакою сусідства з Микільською церквою, яка збереглася до нашого часу у робочому стані.

В 1919 вулиця отримала нову назву на честь діячки міжнародного робітничого руху — Рози Люксембург. Але на даний момент вулиці було повернуто її першу назву.

На найстарішій вулиці міста знайшли своє місце такі пам’ятники та будівлі як:

• Пам’ятник А. М. Гмирьову;
• перша жіноча гімназія (Маріїнська);
• пам’ятник Чорноволу;
• Миколаївський Національний Університет ім. А. Сухомлинського;
• грецька церква 1817 року побудови;
• за часів німецької окупації міста у будинку №47 розташовувалась редакція «Українська думка»;
• 1917 року знаходився штаб Червоної гвардії;
• будівельний коледж.