Некрополь з давньогрецької – місто мертвих. На березі Інгулу у місті корабелів також знаходиться найстаріше кладовище – знаменитий Миколаївський некрополь. Перші згадки про некрополь датуються 1795 роком, тоді його вперше було позначено на картах території сучасної Миколаївської області. Кладовище площею у 5 гектарів складається з декількох частин. У центральній частині ховали православних, католиків та протестантів. На півдні від входу знаходиться єврейське, караїмське і магометанське кладовище, а на півночі – старообрядницьке. Останній притулок на найстарішому миколаївському кладовищі знайшли душі близько 350-500 тисяч місцевих мешканців. Чиїсь імена вже давно забуті, а про когось ми і досі згадуємо з гордістю. Далі більш детально розкажемо про історію створення Миколаївського некрополя та тих, чиї душі знайшли спокій на найстарішому кладовищі міста, пише “mykolaiv-future.com.ua“.
Історія створення Миколаївського некрополя
Миколаївський некрополь був закладений на березі річки Інгул ще у 18 сторіччі, тоді ця територія була окраїною міста. Ділянку під цвинтар свого часу відвів архітектор Іван Князєв. На офіційних картах, що зберігаються у миколаївських історичних архівах, позначення цвинтаря з’явилося вже у 1795 році. Проте офіційно найстаріше поховання, знайдене на території некрополя, датується 1808 роком.
Нині основна частина кладовища знаходиться вздовж вулиці Інгульська, яку раніше називали Цвинтарною. Варто зауважити, що нині огороджена частина – це далеко не вся територія, яку раніше займали поховання. Зоопарк та тролейбусне депо також знаходяться на території старого цвинтаря. Цю ділянку було розчищено від пам’ятників за радянської влади, через давність поховань.
Чавунною огорожею некрополь вирішили обнести у 1876 році. Цьому сприяли відомий миколаївець, генерал ад’ютант та адмірал Микола Аркас, а також купець першої гільдії Бартенєв. За підрахунками істориків, на території некрополя за час його функціонування, до закриття, встигли поховати близько півмільйона місцевих мешканців. Це були люди різного соціального статусу та рангу. Зважаючи на невеликі, в порівнянні з кількість захоронених, розміни кладовища, у радянські часи тут почали практикувати повторне захоронення. З вже існуючих могил знімали пам’ятні таблички та вішали нові. Найчастіше так робили родичі, які хотіли, щоб всі члени родини були поховані разом.
Вперше про закриття старого цвинтаря заговорили у 1891 році. Тоді Миколаївський міський голова представив доповідь військовому губернатору з приводу закриття кладовища. Головною причиною стало порушення санітарних норм, адже поховання знаходилися занадто близько від житлових кварталів. Також у доповіді було зазначено, що необхідно знищити 8 кварталів житлових забудов, через складну епідеміологічну обстановку. Міська дума вирішила, що закривати кладовище не потрібно, але розпорядилася збільшити глибину поховання до трьох з половиною аршин.
Офіційно Миколаївський некрополь закрили для поховань пів сотні років тому. Відповідне рішення Миколаївський міськвиконком ухвали у 1972 році. Радянська влада запропонувала зробити на місці цвинтаря сквер, тож з нього було знято охорону, некрополь почав занепадати. Звістка про те, що старий цвинтар залишився без охорони, швидко розлетілася серед злочинців, які не гребували вандалізмом. Саме з того часу некрополь почав занепадати. Вандали винесли звідси все цінне: металеві огорожі, бронзові пам’ятники видатним миколаївцям, пів тисячі статуй ангелів, хрести та порозбивали надгробні плити. Сьогодні більша частина кладовища більше нагадує зарослі, а у склепах нерідко ночують люди без постійного місця проживання.
Миколаївський Храм Всіх Святих
Головною принадою та практично ровесницею Миколаївського некрополя є Храм Всіх Святих. Його було зведено ще у 1807 році, а освячено у 1808 на прохання головного командира Чорноморського флоту маркіза де Траверсе. Це і не дивно, адже раніше всі поховання відбувалися поруч із храмами, а займалось цим питанням виключно духовенство. Проте у радянські часи обов’язки поховань передали місцевій владі, а через численні епідемії хвороб, цвинтарі було винесено за межі міста.
Храм Всіх Святих є найстарішою двопристольною церквою міста. Вважається, що це єдиний духовний центр Миколаєва, який ніколи не закривався. У 1858 році церкву перебудували та розширили. Цим процесом опікувався колишній церковний староста та купець Костянтин Соболєв. Він і виділив на це кошти. Зауважимо, що у 1876 році на території кладовища також було споруджено двоповерхову каплицю. В ній відспівували покійних. Поруч з церквою є сектор поховання священиків та церковних службовців. Нині стара церква продовжує функціонувати, як і раніше. Тут проводять служби, відспівують померлих, проводять хрещення та приймають відвідувачів.
Яких видатних українців було поховано на Миколаївському некрополі
За більш ніж двісті років з дня заснування, на території Миколаївського некрополя було поховано близько 400 тисяч місцевих мешканців. Це були люди різної віри та соціального статусу. На території цвинтаря легко можна знайти могили військових, що померли у Першій та Другій Світових війнах. Це і не дивно, адже Миколаїв був військовим містом. Далі розкаже більш детально про найвидатніших українців, які знайшли спокій на некрополі.
Сімейство Аркасів
Однією з найвідоміших миколаївських сімей, яких було поховано на некрополі є родина Аркасів. Батьки сімейства були грецькими біженцями. Батько – професійний моряк, а мати – донька одного з грецьких високопосадовців Аліміне Гаскаро. Їх сім’я була багатодітною, всього народилося 12 дітей, але вижили лише троє братів та три сестри. На некрополі у сімейному склепі поховані брати Захарій та Микола Андрійович Аркас, а також його старший син Микола.
В історію Захарій Аркас увійшов, як видатний археолог, історик та генерал-лейтенант. Свого часу він воював за Чорноморський флот у Російсько-турецькій війні, брав участь у взятті фортеці Варни. Після завершення військової служби, Захарій Аркас побудував севастопольську морську офіцерську бібліотеку та став її директором. Пізніше за його ініціативи перед облогою Севастополя всю бібліотеку було перевезено до міста Миколаїв. Крім цього Захарій заснував Херсонеський музей старожитностей, сам приймав участь у розкопках та пошуку артефактів. За життя його було нагороджено трьома орденами, а поховано у сімейному склепі сім’ї Аркасів.
Микола Аркас увійшов у історію міста корабелів, як військовий губернатор Миколаєва. Він, як і старший брат, приймав участь у російсько-турецькій війні, а згодом командува судами імператорської родини. Видатний миколаївець здійснив плавання навколо Європи в Грецію, а на батьківщині став відомий завдяки керівній посаді військового губернатора. За часів його керівництва у Миколаєві активізували броненосне суднобудування і мінне виробництво, заснували Комерційний банк, відкрили ділянку залізниці “Миколаїв — Знам’янка”, відкрили реальне училище, фельдшерську школа і морехідні класи. Про культурне життя Микола Аркас також не забував, при ньому було побудовано сучасний Російський драматичний театр.
Син Миколи Аркаса – Микола Миколайович увійшов в історію міста, як один із засновників організації “Просвіта”, видатний письменник, композитор та історик. Свого часу допомагав газеті «Рада», Михайлові Грушевському надіслав гроші на будівництво студентського гуртожитку у Львові. Миколаївці дуже любили та поважали земляка, який реалізовував чимало проектів для розвитку освіти в регіоні, тому на його похорони прийшло близько десяти тисяч городян.
Засновник Харківського університету Василь Каразін
На Миколаївському некрополі також поховано видатного українського вченого та засновника Харківського університету Василя Каразіна. На його склепі викарбувані наступні слова:
“Винуватець заснування у Росії Міністерства народної освіти, засновник Харківського університету, фундатор і правитель Філотехнічного товариства, … запроваджувач квітучої торгівлі та добробуту громадян у м. Харків; природознавець, який подав перший думку про можливість зробити з метеорології науку точну, корисну для людей; почесний член різних вчених товариств, російських та іноземних”. Фактично вони і характеризують Василя Каразіна, як видатного та прогресивного українського науковця.
Він помер після раптової хвороби та був похований у каплиці на Миколаївському некрополі. На жаль, зберегти у спокої останнє пристанище душі Каразіна Миколаївська влада не змогла. Склеп неодноразово розграбовували, в ньому ночували безпритульні. Єдина гідна згадка про видатного миколаїця – це університет, названий на його честь та астероїд головного поясу 6547, який було відкрито у вересні 1987 року.
Перший громадянин Миколаєва – Михайло Фалєєв
Звичайно, не можна не згадати містобудівника та першого громадянина Миколаєва Михайла Фалєєва. Відповідно до історичних даних, він відіграв велику роль в організації будівництва верфі у гирлі річки Інгул, будівництві на ній військових кораблів і в будівництві Адміралтейства та самого міста Миколаєва.
Варто зауважити, що спочатку Михайла Фалєєва було поховано не на некрополі, а біля вівтарної стіни Адміралтейського собору. Проте більш ніж через сторіччя його могилу спаплюжили представники радянської влади. Адміралтейський собор в центрі міста просто висадили у повітря. Труну з останками видатного миколаївця було перевезено на старе кладовище та поміщено до сімейного склепу родини Аркасів.
Варто зауважити, що на території Миколаївського некрополя нині похована величезна кількість людей, які відіграли ключову роль у розбудові та становленні міста Миколаєва, світової науки, історії, духовенства та мистецтва. В їх числі перший російський професор натуральної історії Матвій Афоній, професор землеробства Михайло Ліванов, герої Радянського союзу Іван Карпенко, Микола Полещиков, Сергій Большаков, педагог і літератор Володимир Рюмін та багато інших.
В якому стані ніні знаходиться Миколаївський некрополь
Історична та культурна пам’ятка Миколаївський некрополь переживає зараз свої найгірші часи. Попри неоціненне значення, найстаріший цвинтар міста поступово перетворюється в пустку. Якщо головні його алеї та найвідоміші усипальниці більш-менш зберігають у нормальному вигляді, підтримують цілісність поховань, то варто лише на декілька метрів пройти далі, як можна побачити зарості трави, здичавілих дерев та кущів у людський зріст.
Миколаївський некрополь, через відсутність охорони перетворюється на місце скоєння страшних злочинів, вбивств, вандалізму та пограбувань. Тут неодноразово знаходили не лише трупи людей без постійного місця проживання, але і окремі частини людських тіл. Минулого року на некрополі довелося тушити пожежу, у вогні було пошкоджено частину старовинних могил та надгробних плит. Раніше цвинтар славився своїми скульптурами янголів, за підрахунками істориків, їх на території було більше пів тисячі. Але зараз вціліло лише 22, решту вкрали або розбили вандали.
Миколаївські історики та культурні діячі неодноразово наголошували на необхідності нанесення некрополя на туристичну карту міста, створення на його території невеликого музею, приведення території до ладу, щоб тут можна було проводити екскурсії для студентів та туристів. Екскурсії проводяться і зараз, але кожного разу знайти могилу видатного композитора, військового діяча чи управлінця стає все складніше. Проте всі ці пропозиції поки не реалізуються. Головною причиною є те, що утримання кладовища вимагає великих фінансових вкладень. На додачу до цього територія є ласим шматком для різноманітних бізнесменів. Тож миколаївцям залишається лише споглядати, як вандали, наркомати та безпритульні знищують величезну культурну пам’ятку міста.
