Субота, 21 Травня, 2022

Творчо-кримінальна історія: як склалася доля “Червоного будинку” в Миколаєві

Ця будівля відома кожному миколаївцю, адже тут розташований один з найбільших кінотеатрів “Батьківщина”, а також обласна наукова бібліотека. Містяни старшого покоління називали її “Червоний будинок”. Доля будинку вельми цікава, адже він повинен був стати оперним театром, а був кримінальною нічліжкою. Більше на сайті mykolaiv-future.com.ua.

Чому в Миколаєві був потрібен оперний театр?

На початку 20 століття в Миколаєві все частіше стали звучати думки про будівництво власного оперного театру. Чому? Невелике приморське місто насправді було справжнім осередком культури. Миколаївці були справжніми шанувальниками театрального мистецтва. Концерти і вистави відбувались не лише на сцені мського театру. Вони проходили в навчальних закладах, в будинках заможних жителів. До Миколаєва на гастролі приїздили відомі актори і співаки. Тут виступали Федір Шаляпін і Леонід Собінов. Ставили оперу “Катерина” Миколи Аркаса. Проте, старий театр 1881 року вже не відповідав сучасним тенденціям. Будівля потребувала ремонту, адже, взимку пд час вистави там замерзали як актори, так і глядачі. Тож в місті стали все більше говорити про будівництво нового, більшого  сучасного театру. 

Будівництво оперного театру – Червоного будинку

У 1910 році до Миколаєва приїхав актор і режисер з Херсону Микола Лебедєв. На той час він був відомий постановками модних п’єс “Грози” Островського і “На дні” Горького. Спочатку Лебедєв орендував міський театр, а потім запропонував міській владі збудувати такий бажаний оперний театр. Інвестори в будівництво знайшлись швидко. Ними стали юрист Борис Варшавер і купець, відома й авторитетна людина в Миколаєві Георгій Властєліца. 

Ділянку під театр придбали в самому центрі Миколаєва – на вулиці Московській. Як писал краєзнавець Юрій Крючков архітектором був Роде, відомий таким будівлями, як  яхтклуб, нова міська бібліотека. Планувалось знести частину будинків в цьому кварталі. Головний вхід театру планували зробити на вулицю Соборну. Не менш пафосний фасад планувався і на Московській вулиці. Театр повинні були прикрашати фігури міфічних істот, вхід – два мармурових льва. Їх планували купити у Аркасів. Зараз ці льви прикрашають Каштановий сквер. 

Сам будинок споруджували з червоної цегли. Це була єдина споруда такого кольору в Миколаєві. Тож місцеві жителі одразу охрестили його “Червоним будинком”. Будівництво велось швидкими темпами. Коробку будівлі спорудили, залишилось накрити дах. Актори вже готували вистави. Відкриття планувалось в 1912 році. Але всі плани зруйнувались в одну мить. Георгія Властєліцу звинуватили в фінансових махінаціях. Почались тривалі розслідування  судові процеси. Микола Лебедєв після допитів  і арешту впав у депресію, юрист Борис Варшавер не витримав тиску і згодом помер. На будівництві театру збанкрутували чимало людей. У 1916 році з’ясувалося,що Властєліца невинний і його звільнили.  Але театр вже ніхто не добудовував. 

Кримінальна сторінка історії “Червоного будинку”

Добудувати театр хотіла нова радянська влада, але громадянська війна не дала це зробити. Тож недобудовану будівлю заселив криміналітет. Для нього це було дуже зручно. Театр мав підземний поверх і чимало ходів. Краєзнавці пишуть, що міліціонери колись пройшли тими ходами від Соборної до Спаського спуску, а це майже півміста. Там знаходили нічліжки бомжів, склади награбованого. Назва “Червоний будинок” отримала інше забарвлення. Колишній театр став небезпечним. Там зникали люди. 

Під час окупації будинок зайняли нацисти. Навіть спробували його розібрати. Їм сподобались величезні металеві балки. Їх вивозили до Німеччини. 

Після звільнення Миколаєва театр знову окупували кримінальники. Як згадував поет Еміль Январьов, ввечері люди боялись проходить повз  цю будівлю. У шістдесяті роки злочинців звідти таки прибрали. 

Відбудова театру

У будівлі почали проводити навчання з цивільної оборони. Але все частіше стали звучати розмови про демонтаж будівлі. Дійсно місто оговтувалось після війни, розбудовувалось. Тож ця напівзруйнована споруда не робила краєвид привабливим. Театр замінували і спробували підірвати. Але міцні цегла і цементний розчин вистояли. Тож вирішили таки добудувати. Одну частину віддали під кінотеатр на тисячу місць. Іншу частину зайняла бібліотека.

І зараз тут працює кінотеатр, а в інші двері йдуть за книжками. Років десять назад театр змінив колір – став світло сірим. Тож може статись так, що незабаром зникне з пам’яті  його народна назва “Червоний будинок”. 

Latest Posts