Миколаїв має багату історію розвитку інфраструктури. Вуличне освітлення завжди відігравало важливу роль у житті нашого міста. Його розвиток пов’язаний зі змінами технологій та соціальною безпекою. Цей лонгрід на сайті mykolaiv-future.com.ua складається з шести підтем, кожна з яких висвітлює окремий етап історії.
Поява перших ліхтарів
Архівні документи свідчать, що ще у XVIII столітті в Миколаєві були спроби освітлення вулиць. Офіційно централізовану систему запровадили у 1823-му році. За цим завданням стояв ліхтарник Шепман, якого часто згадують у місцевих документах.
У 1823-му по вулиці Адміральській було встановлено 22 ліхтарі, а на вулиці Соборній – 37. Дані за 1792-ий рік свідчать, що чисельність населення Миколаєва становила близько 10 тисяч осіб.
Миколаїв розташований на південному узбережжі Чорного моря. Це сприяло розвитку порту та торгівлі, а також створювало нагальну потребу в організації нічного освітлення для безпеки містян. Місцеві чиновники підтримували цей проєкт, розуміючи, що створення системи освітлення є необхідним кроком для забезпечення порядку в місті. Цей крок став базою для подальшого вдосконалення міської інфраструктури та розвитку нашого регіону.
Від гасу до електрики
У другій половині XIX століття в Миколаєві почали проводити експерименти з використанням гасового освітлення. У 1860-х роках фахівець Іван Коваленко, який працював у миколаївському порту, проводив випробування гасових ламп у виробничих зонах міста.
Ці експерименти дали можливість перейти від первісного свічкового освітлення до більш потужних і ефективних систем. Протягом цього перехідного періоду місто поступово набувало досвіду для впровадження нових технологій.
Справжній прорився стався у першій половині XX століття. Завдяки електрифікації. У 1914-му році в Миколаєві було введено в експлуатацію першу електростанцію, що використовувала машини змінного струму високої напруги. Ця подія дозволила забезпечити стабільне електричне освітлення всієї центральної частини міста. Зокрема вулиць Миру, Соборної та Адміральської.
Така електрифікація дозволила в декілька разів знизити витрати на обслуговування системи. Це зробило міський побут більш надійним і безпечним. Місцеві підприємства, такі як суднобудівні заводи “Наваль” і “Руссуд”, також отримали вигоду від нових технологій. Бо ж підвищення рівня освітлення сприяло збільшенню безпеки на робочих майданчиках і в порту.
Проблеми та виклики минулого
У другій половині XIX століття Миколаїв переживав стрімке зростання населення. Згідно з офіційними даними, воно досягало 50 тисяч осіб. Це створювало серйозний тиск на інфраструктуру міста.
Попри перші спроби централізованого освітлення, система охоплювала лише основні центральні вулиці. Місцеві громадські діячі, серед яких була й письменниця Олена Пчілка, наголошували на небезпеці темних вулиць. Темрява була причиною аварій та злочинності. А особливо в холодні зимові місяці. Вандали часто руйнували ліхтарі, що залишало багато ділянок міста без належного освітлення.
Місцева влада намагалася залучити додаткові кошти з бюджету, однак фінансові труднощі перешкоджали регулярному оновленню обладнання. За архівними даними, у 1890-му році близько 70% вуличних мереж залишалися все ще не освітленими. Це мало негативний вплив на безпеку миколаївців та економічну діяльність у портовому районі Миколаєва.
Регіональний контекст, розташування на південному узбережжі Чорного моря і важливість міського порту робили ці проблеми особливо гострими для містян.
Становлення СРСР та часи нацистської окупації
У перші роки існування СРСР, з 1922-го року, вуличне освітлення Миколаєва залишалося на рівні початку XX століття. Місто використовувало переважно гасові та електричні ліхтарі, встановлені ще до революції.
У 1923-му році, до 100-річчя централізованого освітлення, було проведено часткову модернізацію системи. Проте масштабні оновлення стримували економічні труднощі та політична нестабільність.
У 1930-х роках, під час індустріалізації, радянська влада приділяла більше уваги розвитку міської інфраструктури. У 1936-му на Соборній та Адміральській було встановлено нові електричні ліхтарі. Це покращило безпеку та комфорт миколаївців у темний час доби.
Під час Другої світової війни, з 1941-го по 1944-ий рік, Миколаїв був окупований нацистськими військами. Вуличне освітлення майже не функціонувало. Через руйнування інфраструктури та брак ресурсів. Для вечірнього пересування місцеві користувалися ручними ліхтарями та свічками.
Після визволення нашого міста, у березні 1944-го року розпочалася відбудова. Але повноцінне відновлення вуличного освітлення було дуже довгим. Через значні пошкодження та обмеження ресурсів.
Освітлення після Другої світової війни
У післявоєнний період вуличне освітлення Миколаєва зазнало значних змін. До середини XX століття місто використовувало переважно гасові лампи, винайдені у 1853-му році польськими фармацевтами Яном Зехом (1817-1897) та Ігнатієм Лукасевичем (1822-1882).
Однак у 1960-х роках почали впроваджувати люмінесцентні лампи. Це дозволило покращити якість освітлення та зменшити енергоспоживання. В першу чергу їх було встановлено на Соборній та Адміральській. Це сприяло підвищенню безпеки руху та комфорту мешканців. Згідно з даними міських архівів, до 1970-го року близько 70% вуличного освітлення Миколаєва було модернізовано.
У 1975-му році, під керівництвом головного інженера міського комунального господарства Олексія Петрова, було реалізовано проєкт з оновлення освітлення на Варварівському мосту. Тут було встановлено 150 нових світильників. Це забезпечило яскраве освітлення мосту та прилеглих територій.
У 1980-х роках Миколаїв отримав додаткове фінансування на покращення міської інфраструктури. Тоді було встановлено сучасні на той час натрієві лампи на Центральному проспекті та вулиці Пограничній. Це дозволило знизити енергоспоживання на 30% та при цьому підвищити яскравість освітлення.
Модернізація та інновації у сучасному Миколаєві
Після проголошення незалежності України в 1991-му році, Миколаїв зіткнувся з численними викликами у сфері вуличного освітлення. Економічні труднощі 1990-х років призвели до занепаду міської інфраструктури, включаючи навіть системи освітлення. Багато ліхтарів не працювали через зношеність обладнання та брак фінансування на їх обслуговування.
У 2000-х роках ситуація почала трохи покращуватися. Міська влада Миколаєва розробила програми модернізації вуличного освітлення. Згідно з Планом дій сталого енергетичного розвитку, затвердженим у 2018-му році, електрична мережа вуличного освітлення міста налічувала 51 км, з яких 42,5 км – повітряні лінії, а 8,5 км – кабельні. Загальна кількість світильників становила 1 450 одиниць. Серед них 670 були енергоощадними.
У 2016-му році споживання електроенергії на вуличне освітлення досягло 316 МВт/год. Витрати на оплату електроенергії без урахування ПДВ становили 355 тисяч гривень, при середньому тарифі 1,19 грн/кВт/год.
У 2022-му році, внаслідок повномасштабного вторгнення Росії в Україну, Миколаїв зазнав значних руйнувань. З 10 жовтня 2022-го року в місті вимкнули вуличне освітлення з метою економії електроенергії та безпеки мешканців. Світлофори теж працювали лише з 6:00 до 22:00.
