Коли крокуєш вуличками Миколаєва, здається, ніби сам князь Потьомкін дивиться з-за колон Приморського палацу, а вітер шепоче легенди про катакомби під Соборною. Уявіть, як тільки-но засноване місто оживає… І все це під пильним поглядом тих, хто творив його історію. Цей лонгрід на сайті mykolaiv-future.com.ua – двері у справжнє минуле з точними датами, архітектурними деталями, портретами й архівними архітекторськими планами.
Старовинний яхт-клуб і Турецький фонтан
Миколаївський яхт-клуб – найстаріший в Україні. Перші збори на створення клубу відбулися 12 серпня 1887 року в “молдаванському домі” на набережній Інгулу. Ініціатором був капітан 1 рангу Євген Голіков. І уже 22 серпня 1888 року Морське міністерство затвердило статут і виділило місце.
Будівлю яхт-клубу спроєктував член клубу, архітектор Роде Л. У процесі будівництва використовували місцевий граніт і цеглу. У будівлі ще до повномасштабного вторгнення стояли збережені пушки, встановлені на початку XX століття.
Офіційне відкриття клубу відбулося 7 травня 1889 року. Палац у стилі італійського ренесансу має два поверхи, арки, венеціанські вікна й відкриту оглядову терасу. Фасад, мов капітанський місток, звернений до Бузького лиману.
Поруч – Турецький фонтан. Це гідрологічна пам’ятка природи, 0,01 га, у Сухому Фонтані, на вул. Спортивній, 7. Статус пам’ятки місцевого значення наданий рішенням Миколаївської обласної ради 23 жовтня 1984 року №448.
Фонтан, також Султанське джерело, – це колишнє морське джерело. Вода до нього йшла зі Спаського джерела. Спочатку планували обкласти його мармуром, але тепер він має бетонну основу з орнаментами у східному стилі.
Музей суднобудування і флоту
Музей суднобудування і флоту відкрили 30 липня 1978 року – на День Військово-морського флоту СРСР. Рішення про його створення було прийнято ще у 1973 році. І, станом на 2025 рік це єдиний в Україні (і на пострадянському просторі) музей суднобудування.
Будівля – пам’ятка класицизму. Протягом 1794-1900 років вона слугувала резиденцією й канцелярією головних командирів Чорноморського флоту – адміралів Мордвінова, де-Траверсе, Грейга, Лазарєва, Бутакова, Аркаса… Зупинялися тут навіть гості флотських легенд: Ушаков, Нахімов, Корнілов, Беллінсгаузен.
Експозиція в 12 залах – це близько 3 000 предметів. Тут представлені як самі моделі кораблів, так і артефакти від прадавніх часів до XXI століття. Є тут також і діорама “Будівництво кораблів на Миколаївському адміралтействі в I чверті XIX століття” від художника-лауреата В. Шевченка. В одному з залів чітко показано перехід від парусних фрегатів до броненосців. Є й живий зал Кримської війни – прапор Святого Андрія, гармати, документи, нагороди…
Нагадування про некрополь: “Мармурові янголи печалі”
За даними місцевої дослідниці Т. Губської, на старому Миколаївському некрополі з кінця XVIII століття є поховання адміралів, генералів, градоначальників, композиторів та митців.
Тут, серед гущі бузку, мармурові обличчя ангелів, склепи, каплиці, плити з іменами: адмірал П. Юхарін, контрадмірал М. Манганарі, барон Г. Мейдель, герой брига “Меркурій” І. Прокоф’єв, склеп родини Аркасів, могила першого жителя Миколаєва М. Фалєєва.
Це місце – музей просто неба. Кожна мармурова фігура – мов кадр з книги. Некрополь закрили у 1972 році. Реконструкцій не було, але спогади зображені в краєзнавчих публікаціях і виданнях Т. Губської про некрополь – “Місто мармурових янголів”.
Таємниці вулиці Садової і Європейського скверу
Садова вулиця – серце Центрального району Миколаєва. Простягається з півночі на південь на 3 км, між перехрестям з Адміральською і В.Благовісного на півночі та вулицею Мельничною на півдні.
Її назву “Садова” остаточно затвердив військовий губернатор М. Лазарєв. ще у 1835 році. Назва походить від садів і овочевих городів (левад), що колись тягнулися вздовж вулиці. Частину історії змінила радянська доба. З 1930 року по 1945 рік вулиця мала ім’я Енгельса.
На перетині з Центральним проспектом розташовані кафедральний собор Касперівської ікони Божої Матері, торгівельно-розважальний центр “Сіті-центр”, пам’ятний хрест на честь 2000-ліття Різдва Христового, пам’ятник міліціонерам – воїнам правопорядку.
Саме на Садовій знаходиться Сквер Ради Європи, площа якого 1,1 га. Він був заснований 25 вересня 1999 року до 210-річчя міста і реконструйований 12 вересня 2009 року до 220-річчя Миколаєва. Було оновлено доріжки з тротуарної плитки, бордюри й встановлено два фонтани.
У квітні 2016 року в сквері висадили 24 сакури – по одній на кожен рік незалежності України. Дерева спеціально привезли сюди із Закарпаття.
Монумент “Єдина Європа” відкрили 17 жовтня 2010 року. Автори – скульптор Володимир Цісарик і заслужений художник України Сергій Іванов. Вони використали місцеві бронзу і граніт. Загальна висота монумента сягає 3 м. Раніше, ще під час відкриття скверу, народний депутат України Арсеній Яценюк пообіцяв Миколаєву “красиву скульптуру, яка символізувала б Європу”.
У сквері також є пам’ятник Небесній сотні – бронзові крила, архістратиг Михаїл і голуби… Його висота без постаменту – 4 м. Він був зведений винятково на кошти громади.
Кенаса караїмів – пам’ятка середини ХІХ століття
Кенаса, культова будівля караїмів, закладена в 1844 році на перехресті вулиць Католицької (сучасна Павла Скоропадського) та Різдвяної (сучасна Героїв Рятувальників). Її збудували у 1847 році. Це пам’ятка архітектури першої половини XIX століття.
Газета “Красный Николаев” 30 січня 1930 року повідомила, що кенасу “по просьбе трудящихся” закрито й перетворено на Будинок безбожника. З того часу будівлю використовували як Дім учителя, кінотеатр, спортивний зал, склад, зал для реєстрації шлюбів… Станом на 2025 рік вона не виконує первісне призначення, але зберігається в місті як історичний архітектурний артефакт.
Варто додати, що у 1882 році в Миколаєві проживало понад 500 караїмів, а 1925 році – лише 48. Тепер історію культури цього народу зберігає музей.
Миколаївський краєзнавчий музей “Старофлотські казарми”
Комплекс Старофлотських казарм зведений у 1833-1835 роках архітектором Чарльзом (Карлом) Акройдом за задумом адмірала Грейга. Ці будівлі могли вміщувати від 1200 до 2000 матросів флотських екіпажів.
Частину комплексів у 1863 році передали Олександрівській чоловічій гімназії. Після Другої світової війни західну будівлю зайняв Будівельний технікум (сучасний Миколаївський будівельний коледж), всі інші використовувалися як казарми для екіпажів кораблів із заводів.
Миколаївський обласний краєзнавчий музей, офіційно відкритий в грудні 1913 року, веде свою історію з кабінету рідкісних речей, створеного ще в 1804-1806 роках. Засновником музею вважається Е. Францев. Його колекцію було передано місту після того, як він помер. Першим директором музею став Сергій Гайдученко – юрист і гласний міської думи.
З 2012 року музей розміщується у відреставрованих Старофлотських казармах. Тут він займає всі 3 поверхи, 21 зал. Експозиція включає й унікальну колекцію Францева. Фонд налічує понад 200 000 експонатів (за даними керівника Володимира Михайлова); а за іншими даними – понад 400 000 одиниць зберігання. Станом на 2025 рік Миколаївський краєзнавчий музей – візитна картка Миколаєва, центр краєзнавчих досліджень та культурного виховання.
Джерела:
