У 21-му сторіччі важко уявити будинок, де не було б персонального комп’ютера. Створено електронні архіви і бази даних. Комп’ютеризоване виробництво на різноманітних підприємствах.І це не говорячи, про численні гаджети.

Проте, не завжди було так. Перші комп’ютери не були такими зручними  могли займати навіть невелику кімнату. А звичайна “флешка” була чимось фантастичним. 

Миколаїв, як місто, де були розташовані підприємства з високотехнологічним циклом виробництва, конструкторські бюро, не залишився осторонь комп’ютеризації. Можна сказати, що саме КБ і верфі дали початок розвитку ІТ-сфери в нашому місті. Більше на mykolaiv-future.com.ua.

Перфокарти і перші ПК

У 21 столітті зберігання інформації на цифрових носіях – норма. Лише ті, хто народився в 20 столітті розповідали, що колись необіхдну інформацію зберігали на картоні зі спеціальними позначками прорізами – перфокартах.  Вони мали різні формати і використовувались  лише для зберігання даних. У родинах миколаївських інженерів у 70-80-х роках 20 століття їх можна було побачити. Перфокарти могли потрапити з документацією. 

Найбільш популярним був формат ІВМ. Для того часу це був зручний формат. Перфокарти комплектувались в так звані колоди, де їх зручно було замінювати. Є дані, що перфокарти використовувались ще у 2012 році. 

На зміну паперові носіям інформації  прийшли магнітні. В комп’ютерних лабораторіях Миколаївських конструкторських бюро з’явилися обчислювальн машини з магнітними стрічками. Минус полягав в тому, що всі ц носії, як і обчислювальні машини були доволі громіздкі. Часто одна обчислювальна машина могла заповнити собою майже всю кімнату. та й кількість даних, яка містилась на такій стрічці, була обмежена. 

Тож коли з’явилися перші дискети, миколаївські ІТ-шники кінці 20-го століття оцінили їхню зручність. 

Комп’ютери в миколаївських школах

У 20-му сторіччі, та й на початку 21-го не кожен міг собі дозволити мати вдома персональний комп’ютер. Тим більше ще й досконало володіти цим гаджетом. 

Тож учні старших класів з задоволенням ходили на уроки інформатики. У школах Миколаєва стали з’являтися обчислювальні машини типу “Поиск”. А у вищих навчальних закладах можна було побачити навіть комп’ютери фірми “Ямаха”. 

Але, якби учні 21 століття потрапили на урок інформатики 20 століття, то були б здивовані. Їм би довелось вивчати так званий “бейсік” і записувати в зошити довгі алгоритми. Але це було не головне. Якщо залишався час до кінця уроку, то вчитель міг дозволити пограти в гру. 

До речі, в Миколаївському педагогічному інституті на початку 90-х років 20 століття майбутніх вчителів навчали, як запустити комп’ютерний клас. Таким чином готувались до масової комп’ютеризації.

 Стрімкий прогрес і “наворочені” гаджети

21 століття принесло справжній бум на комп’ютерну техніку. Миколаївці – випускники шкіл стали все частіше обирати навчання на факультетах, які стосувались ІТ-сфери. 

У Миколаєві стали з’являтися фірми, які не лише торгували комп’ютерами і комплектуючими. В нашому місті стали затребувані фахівці, які б могли не лише під’єднати монітор до системного блоку, а й працювати з певним програмним забезпеченням  і навіть написати програму. Тому в миколаївських вищих навчальних закладах починають відкриватись профільні навчальні групи, а згодом і факультети. Дуже  швидко вони стали найзатребуванішими у миколаївських вишах. 

Навіть, відкрилась справжня комп’ютерна академія, яка співпрацювала з відомими  ІТ-гігантами. 

Персональні комп’ютери стали набагато зручнішими й мобільншими. Покоління 21 століття вже не уявляють, як цн ПК можу бути величезним і не вміщатись у сумці. Як і стали історією зошити з алгоритмами на бейсіку.