Миколаїв у 1920-ті роки, наприкінці періоду революційних потрясінь та Громадянської війни, знаходився на етапі великої трансформації. Тоді наше місто переживало серйозні зміни в усіх аспектах. Від економіки до культури. Від соціальних структур до політичних інституцій. Підтвердженням цих змін є як конкретні імена людей, так і числові показники промисловості та соціального розвитку. А більше про те, яким був Миколаїв сто років тому – на сайті mykolaiv-future.com.ua.
Економічні зміни після революцій 1917-го року
Після Лютневої революції 1917-го року, Миколаїв опинився в епіцентрі важливих соціальних та економічних змін. Та попри всі труднощі місто зберегло своє значення як важливий економічний і військовий центр, зокрема завдяки суднобудуванню. Одним із ключових моментів стала націоналізація підприємств. І, звісно ж, контроль робітників над виробництвом.
Чорноморський суднобудівний завод став одним із символів революційних змін. Після 1917-го року на заводі було встановлено контроль робітничими радами. Під керівництвом органів Робітничо-Селянської Червоної Армії завод продовжував випускати військові кораблі. Продовжував навіть після того, як частину його технічного обладнання було знищено внаслідок наступу Білої армії у 1919-му році.
Станом на 1920-ий рік, більшість важливих підприємств Миколаєва були націоналізовані. На той час Миколаївський суднобудівний завод вже виробляв близько 10 великих військових кораблів на рік. Протягом 1920-х років на підприємстві активно виготовляли нові типи кораблів для Червоного флоту. Зокрема підводні човни та есмінці. У 1925-му році тут завершили будівництво нового типу підводного човна. І, це значно посилило обороноздатність Радянської України.
Також варто зазначити, що Миколаївський металургійний комбінат за роки після революції досяг значного зростання у виробництві сталі. У 1923-му році він виробив 250 тис. тонн сталі. Це на 15% більше в порівняні з довоєнними показниками.
Незважаючи на складні умови після Громадянської війни, до 1925-го року в Миколаєві було націоналізовано понад 70 великих підприємств. Зокрема текстильні фабрики, нафтопереробні заводи та харчову промисловість.
Миколаїв у період Української РСР
Після встановлення радянської влади у 1920-му році, Миколаїв став важливим промисловим центром радянської економіки. І, частиною новоствореної Української Соціалістичної Радянської Республіки. На території міста були здійснені масштабні економічні реформи. А всі виробничі потужності були переорієнтовані на потреби Радянського Союзу.
У цей час почали активно розвиватися нові галузі важкої промисловості. Одним з таких проєктів було створення нового суднобудівного комплексу на базі Миколаївського суднобудівного заводу. До слова, до 1924-го року він став одним із найбільших виробників військових кораблів в Україні. У тому ж році на заводі розпочали будівництво першого в історії радянського гідроавіаносця. То був новаторський проєкт для радянського Червоного флоту.
Водночас під час революційних змін у Миколаєві почали активно впроваджувати інноваційні технології. Протягом 1920-1922 років на Миколаївському металургійному комбінаті були впроваджені нові технології прокатки сталі. Це дозволило в кілька разів збільшити виробництво сталевих конструкцій для будівництва військових кораблів, залізничних колій і промислових споруд.
Завдяки політиці націоналізації, у 1920-х роках Миколаїв став важливим виробничим центром для промисловості радянської України. Загальний обсяг промислового виробництва міста в 1924-му році перевищив 500 мільйонів рублів. І це ставило його на перше місце серед усіх міст Південної України.
Міське планування та архітектура після революційних змін
Архітектура Миколаєва також зазнала значних змін. Бо ж місто активно відновлювалося після Першої світової війни і революційних потрясінь. У 1920-ті роки було успішно реалізовано низку великих проєктів.
Зокрема нових житлових комплексів для робітників. Одним із таких проєктів став мікрорайон “Намив”. То був новий штучно створений район на околицях Миколаєва. Його створили спеціально для робітників суднобудівних заводів та інших промислових підприємств.
Важливою подією також стало відкриття Миколаївського залізничного вокзалу. То був 1924-ий рік. Це один з найперших масштабних проєктів радянської архітектури. І важливий крок у розвитку міської інфраструктури. Бо ж новостворений залізничний вокзал не лише полегшив транспортне сполучення з іншими великими містами, а й став важливим економічним фактором для розвитку торгівлі та промисловості.
У тому ж 1924-му році також почали реконструкцію історичного центру Миколаєва. Для цього було використано нові технічні рішення для будівництва великих багатоповерхових будинків. Тоді ж розробили планувальні схеми для забудови центральної частини міста. І саме в ній передбачалося будівництво великих адміністративних, культурних та торгових об’єктів.
До кінця 1920-х років на околицях міста було побудовано понад 100 нових житлових будинків для робітників, а також численні школи та дитячі садки. Зокрема, загальноосвітню школу №7 та семирічну трудову школу №2.
Культурний розвиток Миколаєва
Протягом 1920-их років у Миколаєві також відбулися значні зміни у культурній сфері. У цей час почали створюватися нові культурні та наукові інститути. Вони яскраво відображали радянську ідеологію та підпорядковувалися загальній політиці культурної революції.
У 1922-му році був відкритий Миколаївський обласний театр для трудящих. Тут ставилися вистави, присвячені революційним темам. Були також і наукові п’єси, які популяризували досягнення соціалістичного способу життя.
У 1925-му році в Миколаєві був створений Миколаївський музей. За даними станом на 1925-ий рік, його колекція налічувала понад 60 тисяч експонатів. Цей музей став важливим культурним центром міста. Тут часто проводилися виставки та наукові лекції. І, звісно ж, пропагандистські заходи на підтримку радянської ідеології.
Не менш важливим стало відкриття Миколаївського інженерного інституту. Він був заснований ще у 1913-му році. Але у 1920-х роках набув нового значення. Бо тепер у закладі освіти були відкриті нові спеціальності. Зокрема для підготовки інженерів для суднобудівної промисловості. Це було необхідно для розвитку флоту і військової промисловості. Тільки до 1925-го року інститут підготував вже більше ніж 2 тис. інженерів.
Політичні зміни в місті
У 1920-х роках Миколаїв був під повним контролем радянської влади. Місто стало важливим економічним і військово-промисловим центром. Зокрема завдяки розвитку суднобудування та промисловості. За переписом 1926-го року, населення Миколаєва становило 151 тис. осіб. Члени КП(б)У складали близько 50 тис. осіб. Це свідчить про високу партійну активність у місті.
У 1923-му році в Миколаєві відбулося перше засідання міської ради. Тепер вже за новою радянською моделлю. Місто також стало важливим елементом радянської індустріалізації. Зокрема завдяки Миколаївському суднобудівному заводу та Миколаївському гірничо-металургійному комбінату.
Після смерті Леніна в 1924-му році, у Миколаєві розпочалася масова кампанія з вшанування його пам’яті. У 1925-му на центральній площі міста був встановлений перший пам’ятник Леніну. Пізніше цю площу було названа на його честь (сучасна площа Соборна).
Меморіальні заходи проводились у парках, на площах і в навчальних закладах. Вони мали на меті показати відданість радянській владі та її ідеалам, а також були частиною процесу трансформації суспільної свідомості після революційних потрясінь.
