У Миколаєві активно приводять до ладу фасади та проводять косметичний ремонт комунальних та державних закладів, але чомусь забувають про норми безпеки та забезпечення доступності приміщення для людей з обмеженими можливостями. На ряд порушень у відремонтованому приміщенні Миколаївського районного суду вказав регіональний координатор Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Вадим Жепало, який днями відвідав суд і розповів про враження від візиту на своїй сторінці у соцмережі, пише mykolaiv-future.com.ua.
Він звернув увагу на пандус, який мав би полегшити доступ до установи людей з інвалідністю, але по факту навпаки є надзвичайно небезпечним та травматичним. Вадим Жепало назвав пандус – мрією фристайліста. У 2019 році було оновлено державні будівельні норми щодо інклюзивності споруд. Відповідно до ДБН, кут нахилу зовнішнього пандусу не має перевищувати 8 градусів, а внутрішнього 12. Ширина пандусу з однобічним рухом має становити 1,2 метри. Судячи з опублікованих фото, новенький пандус у суді не відповідає заявленим вимогам. Комусь може здатися, що наявність будь-якого пандусу – вже щастя для інваліда, але це не так. Людина на візку не може самостійно піднятися під таким кутом нахилу, а під час спуску ризикую полетіти вниз та травмуватися. В Україні неодноразово проводились соціальні експерименти, коли здорові люди намагались з’їхати по подібним пандусам та наражали себе на небезпеку. Таким чином дотримання ДБН з інклюзивності – надзвичайно важливий фактор при проведенні ремонту суду та інших установ.
Якщо ж людині з інвалідністю все-таки вдалось заїхати до приміщення суду, то вона та інші відвідувачі, працівники ризикують задихнутися, адже у будівлі немає вентиляції. У випадку пожежі смертельну небезпеку представляє не підключена сигналізація. Самостійно погасити навіть невеликий осередок займання людям також не вдастся. Всі вогнегасники разом Вадим Жепало знайшов у коморі, а не у основних приміщеннях.
“Вишенькою” на торті став туалет для відвідувачів, який знаходиться надворі. Чи є вбиральні всередині не відомо, але навіть якщо вони і передбачені, то ними користуються працівники, а всі інші повинні відвідувати “сартир”.
