Субота, 13 Серпня, 2022

Південне серце кораблебудування

Ніколаєв велично розташувався на півдні України. Колись центр кораблебудування на Чорному морі, зараз адміністративний центр Миколаївської області та району. І просто комфортне місто для життя та роботи. Більше на mykolaiv-future.com.ua.

Заснування міста

Зародження міста почалося з верфі. Створенням верфі керував генерал-губернатор князь Григорій Потьомкін. Він наглядав за всіма важливими аспектами будівництва, а потім частину повноважень він переклав на свого помічника і радника Михайла Фалєєва. Потьомкін підписано ордер створення верфі. Датується ордер 27 квітня 1789 року. Саме цей день і вважають днем ​​народження Миколаєва. Потьомкін не тільки наказав закласти першу верф, а й дав ім’я новому місту: “…новозаводську верф на Інгулі назвати містом Миколаєвом”.

Історики вважають, що Потьомкін дав таке ім’я місту на згадку про взяття військами під його керівництвом турецької фортеці в Очакові. День взяття фортеці припав на день пам’яті святителя Миколи Мирлікійського. Статус міста Катерина II дарувала лише у 1790 році місту. Хоча Потьомкін клопотав із цього приводу ще з моменту закладки верфі.

У 1791 році у місті налічувалося всього 26 дворів, а мешканців було 147. Але вже наступного року кількість населення становила 1566 жителів. Місто стрімко розвивалося. У 1792 році почалося будівництво першого мосту в місті – Інгульського мосту через річку Інгул. У майбутньому цей міст буде з’єднувати місто та мікрорайон Соляні та Варварівку.

Перший герб Миколаєва народився 7 жовтня 1803 року. Тодішній герб проіснував аж 80 років. Наприкінці 18 століття у місті відкрили перший університет корабельної архітектури. Скоро туди перемістили Чорноморське адміралтейське управління. Миколаївські матроси не поступалися навичками матросам з інших міст. Миколаївські матроси брали участь у взятті Парижа.

Грейге та Лазарєв

У період із 1816-1833 років військовим губернатором міста був Олексій Грейг.

 Для міста він відіграв важливу роль. Грейге ініціював укладення скверів, бульварів, проводив озеленення вулиць. Під керівництвом Грейзі було збудовано безліч житлових додому, посаджено садів, як фруктових так і звичайних. Також Грейгер розпочав будівництво міського водопроводу. Воду у водопровід постачали із Спаського джерела, звідси й назва водопроводу Спаський. Через неякісні труби вода не могла надходити у всі будинки, і була доступна тільки в будинок Головного командира. Інші городяни отримували воду з того ж джерела, тільки її розвозили містом у великих бочках. І люди приходили до таких точок роздачі води з відрами.

Під час управління Грейге у Миколаєві стали з’являтися одна за одною фабрики та заводи. Грейге запросив до міста іноземця, який на південному сході Миколаївського півострова) відкрив цегляну, черепичну та фаянсову фабрику. На місці сучасного району Аляуди збудували механічний млин. Крім цього у місті з’явилася пиляльний завод Бакстера та Лаутона, пивоварний завод.

У 1821 році була побудована перша на півдні України. Саме за Грейга було створено перший проект за назвою вулиць. Міський поліцмейстер розробив проект для назви близько 30 поздовжніх вулиць Миколаєва. Але Грейге з невідомих причин відхилив цей проект. На початку 30-х років 19 століття Грейге ініціював прокладання ліній оптичного телеграфу з Миколаєва до Херсона, Севастополя, Ізмаїла.

Після Олексія Грейга військовим губернатором міста став Михайло Лазарєв. Він служив губернатором з 1833 по 1851 рік.

Раніше відхилений Грейге план вулицю було прийнято Лазарєвим. І 1835 року вулиці Миколаєва отримали свої перші назви. У той же час з’явився перший поділ міста на райони. Лазарєв вирішив поділити місто на три райони: Городова, Адміралтейська частини та Херсонська слобідка.

За управління лазарева у місті з’явився перший театр, який проіснував 40 років. Було реконструйовано застарілий Спаський палац Потьомкіна і став використовуватися як будівля Літніх Морських зборів.

Громадянська війна

В результаті зречення царя від престолу в 1917 почалася Феодальна революція. Миколаївська міліція була переозброєння, політичних ув’язнених випустили на волю та розпочалися вибори до Ради робітників та Ради військових депутатів.

Жовтнева революція назвала Миколаїв “червоним Пітером України”. Ще до революції Миколаїв порівнювали з Пітером через схожі плани міста (довгих проспектів і вулиць) та їх призначення. У Миколаєві було організовано Червону гвардію. Внаслідок чого Рада робітників проголосила місто “тимчасово самостійним”. А 1918 року місто визнало Радянську владу. 17 березня 1918 року у місто увійшли австро-німецькі військові. Їм вдалося зайняти центр міста. Почалося реквізиція продовольства, демонтаж заводів та вивіз обладнання. 20 березня проти окупантів розпочалося повстання. В історію ці дні увійшли під назвою Березневі повстання. Продовжилися вони до 25 березня і були придушені жорстоким чином. Вулиці міста зникли в крові.

Велика Вітчизняна війна

Перші частини вермахту з’явилися торік у місті серпні 1941 року. У Миколаєві було створено Генеральний округ Миколаєва у складі рейхскомісаріату України.

На околиці міста, сучасний район Соляні, у селищі Темводи було влаштовано табір для радянських військовополонених. Табір отримав назву “Шталаг 364”. У стінах цього табору творилися неймовірно жахливі речі. Катування, розстріли, знущання. Сотні радянських військових та цивільних знайшли свою смерть у цих стінах.

Віктор Лягін керував диверсією, внаслідок якої було підірвано ангари на військовому аеродромі за Інгульським мостом. Диверсія виявилася досить успішною. 2 ангари, 27 літаків, 25 авіамоторів було знищено. Також Лягін організував підпільну організацію “Миколаївський центр”. Успіхи Лягіна у захисті міста стали поперек горла німецьким військам. І 17 липня 1943 року його розстріляли.

Важливий етап у визволенні Миколаєва від окупації настав завдяки вільшанцям. Вільшанці – це загін моряків-добровольців, зв’язківців, провідників, які під командуванням К. Ольшанця висадилися у порту Миколаєва та три доби вели бій знищивши 700 німецьких солдатів.

28 березня 1944 року на місто з різних сторін висунулися чотири дивізії, які змогли увійти до міста та відбити його. Того ж дня Миколаїв був звільнений від німецької окупації.

Незалежність

Миколаївці разом із рештою українців 1 грудня 1991 року проголосували “за” проголошення незалежності України.

У 1997 році миколаївська влада представила мешканцям міста новий герб. Здебільшого не відрізнявся від герба 1883 року. Лише на новому гербі був відсутній герб Херсонської губернії. Гімн Ніколаєва з’явився лише 2004 року.

В іншому Миколаїв розвивався не гірше за інші міста нової незалежної країни. Відкривалися нові фабрики, фабрики, магазини. Реставрувалися старі будинки. Миколаївські ВНЗ склали конкуренцію провідним Європейським вузам. На кораблебудівних заводах спускали на воду одні з найкращих кораблів у всьому світі.

Формування та дорослішання міста було не простим. Вулиці Миколаєва неодноразово вмивалися кров’ю. Але незважаючи на всі історичні тяготи місто зуміло вистояти і відродиться до життя.

Latest Posts

.