Історія Миколаєва нерозривно пов’язана з ринками. Бо вони були не лише місцем торгівлі, а й осередком суспільного життя. Перші ринки з’явилися тут ще наприкінці XVIII століття. Приблизно тоді ж, коли було засновано саме місто, у 1789-му році. Торгівельні площі відігравали ключову роль у забезпеченні мешканців харчовими продуктами, одягом та іншими товарами. Одночасно вони формували економічне та культурне обличчя нашого міста. А більше про старі ринки Миколаєва читайте на сайті mykolaiv-future.com.ua.
Перша торгова площа
Найдавнішим ринком Миколаєва вважається так званий Старий ринок. Він був розташований поблизу сучасної Соборної площі. Цей ринок з’явився на початку 1790-х років. І, швидко став центром торгівлі для селян, ремісників і купців, котрі приїжджали з навколишніх сіл і навіть інших міст. Географічно ринок знаходився на перехресті головних артерій Миколаєва – сучасних вулиць Адміральської та Спаської.
У 1794-му році на Соборній площі були зведені перші дерев’яні торгівельні лавки. А вже у 1802-му році губернатор Олександр Ланжерон видав указ про впорядкування ринку.
Відомо, що в різних частинах ринку продавалися окремі категорії товарів. Так, молочні продукти знаходилися ближче до Адміральської вулиці. Овочі та фрукти займали ряди біля сучасної вулиці Спаської. У 1808-му році відбулося розширення ринку. Це дозволило вмістити більше торговців і розділити загальну площу на спеціалізовані зони.
Цікавим фактом є те, що перші торгівельні будівлі Старого ринку були створені із соснового дерева. Його привозили з Херсонської губернії. Для будівництва залучали місцевих ремісників, імена яких увійшли в історію міста. То був й Іван Коваленко, і Степан Марченко, і Дмитро Лук’янов…
Центральний ринок
Відомий багатьом миколаївцям Центральний ринок почав функціонувати у 1822-му році. Він розташовувався між сучасними вулицями Велика Морська та Садова. Проєкт архітектурного плану цього ринку розробив Карл Акройд. Він намагався створити торговий простір з чіткою організацією.
Понад 20 років на ринку домінували тимчасові дерев’яні споруди. Та у 1845-му році були побудовані перші кам’яні лавки. Їх розмістили переважно в західній частині торгівельного майданчика. Загалом на ринку працювало понад 200 торгових точок. Тут продавали зерно, рибу з Інгулу, м’ясо з околиць, а також товари ремісників – від взуття до інструментів.
Центральний ринок став місцем проведення ярмарків. Вони збирали до 10 тис. відвідувачів з різних куточків Миколаївщини. У 1860-му році на ринку з’явилася спеціалізована зона для продажу живих тварин. Це викликало великий інтерес у купців з Одеси та Херсона. Вони часто приїжджали сюди на закупки.
У 1883-му році Центральний ринок зазнав серйозної реконструкції. Тоді було збудовано залізний купол над центральною частиною ринку. Це дало можливість торгувати навіть у негоду. У той самий період було встановлено перші ваги. Вони давали змогу більш точно визначати вагу товарів.
Ринок на Петрівській площі
Ринок на Петрівській площі Миколаєва був відкритий у 1861-му році. Він швидко став одним із найважливіших торгівельних центрів міста. Ринок знаходився поблизу річки Інгул. Це забезпечувало зручне транспортування товарів. Зокрема риби, борошна, будівельних матеріалів.
Ринок на Петрівській площі став відомим завдяки продажу екзотичних товарів. Наприклад, фрукти з Криму доставляли сюди пароплавами, а спеції привозили з Туреччини. Окремі торговці спеціалізувалися на продажу текстилю. Тут були бавовняні тканини з Англії, оксамит з Італії та шовк із Персії.
Унікальною рисою ринку була його архітектура. Лавки мали черепичні дахи й декоративні арки. До 1910-го року ринок був електрифікований. Це дозволило торгувати навіть у вечірній час.
Робота ринків під час і після Першої світової війни
Перша світова війна (1914 – 1918) мала сильний вплив на ринки Миколаєва. Вона тягнула за собою серйозні економічні та політичні зміни. Через мобілізацію великої кількості чоловіків з’явилися проблеми з постачанням товарів. Тож кількість торговців значно скоротилася.
Старий ринок став осередком обміну товарами. Тут місцеві жителі продавали вирощені в домашніх господарствах продукти. Основними товарами цього періоду були зерно, картопля, молоко та яйця.
Після Першої світової війни економічна ситуація почала стабілізуватися. І вже у 1920-х роках було відкрито кілька нових торгівельних майданчиків. Серед них був і ринок біля сучасної вулиці Марка Кропивницького (колишня Потьомкінська). Саме тут з’явилися перші післявоєнні торгівельні кооперативи, які сприяли поступовому відновленню торгівлі у Миколаєві.
Торгівля в умовах революції та Другої світової війни
Після революційних подій 1917-го року ринкова торгівля в Миколаєві знову зазнала змін. Центральний ринок став комунальним і отримав офіційну назву. Тепер це був Міський ринок №1. У 1924-му році на його території створили спеціальний павільйон для м’ясної продукції. З’явилася тоді також і будівля для молочних продуктів.
Під час Другої світової війни (1939-1945) ринки відігравали важливу роль у забезпеченні Миколаєва продуктами. Так, наприклад, на Петрівському ринку містяни обмінювали коштовності на харчові продукти та, рідше, на одяг. У роки окупації цей ринок став осередком нелегальної торгівлі.
Збереглися дані про те, що купці Дмитро Сухомлин і Катерина Лисенко організували підпільний обмін товарами між миколаївцями та жителями Миколаївської області. Крім цього, під час окупації фашистська адміністрація встановила контроль над ключовими торгівельними точками. А це значно обмежило асортимент товарів. Однак місцеві жителі створювали нелегальні ринки у віддалених частинах Миколаєва. Як от, наприклад, район Варварівки. Тут продавали харчові продукти, одяг і навіть медичні препарати.
Після звільнення Миколаєва у 1944-му році ринки стали важливою частиною відновлення міського господарства. Міська влада організувала спеціальні продовольчі ярмарки. Вони проводилися один раз на місяць. Традиційно на території Центрального ринку. Це сприяло забезпеченню населення необхідними товарами в умовах післявоєнного дефіциту.
Географічні особливості
Старий ринок був розташований у центральній частині Миколаєва, зручно з’єднаний із транспортними артеріями. Зокрема зі шляхами, які пролягали вздовж сучасних вулиць Велика Морська та Адміральська. Його центральне розташування сприяло активному потоку купців із навколишніх сіл та міст. Сюди часто приїжджали із Вознесенська та Херсону.
Центральний ринок сформувався навколо ключових торгівельних шляхів, які з’єднували Миколаїв з південними портами. Це забезпечувало доставлення свіжої риби, зерна та ремісничих товарів.
Своєю чергою ринок на Петрівській площі використовував природні переваги річкового транспорту. Річка Інгул служила не лише джерелом водних ресурсів, а й головним шляхом для перевезення борошна, фруктів із Криму та текстилю з інших регіонів.
Такі унікальні географічні та транспортні особливості кожного ринку визначали їхню функціональність. Це також мало й безпосередній вплив на асортимент товарів і важливість для економічного розвитку нашого міста.
