У Миколаєві історія пекарської індустрії переплітається з розвитком кораблебудування та морською спадщиною. Місцеві пекарні стали важливим елементом економічного та культурного життя нашого регіону. Це історія про майстрів, підприємців і нововведення… Про те, що визначило характер місцевого виробництва хліба від перших днів існування міста до сучасних технологічних рішень. А більше про пекарську індустрію Миколаєва, її розвиток та нововведення – читайте на сайті mykolaiv-future.com.ua.
Зародження пекарської індустрії в Миколаєві
Перші свідчення пекарської діяльності в Миколаєві датовані початком XIX століття. Згідно з архівними документами, перша пекарня на території молодого міста з’явилася у 1801-му році. Вона обслуговувала як місцеве населення, так і військові частини Чорноморського флоту.
Місцеві майстри, навчені за зразками західноєвропейських традицій, почали виробляти хліб за власними рецептами. І уже в 1812-му році, коли місто активно розвивалося, відкрили пекарню “Хлібозавод”. Її очолив Григорій Іванович Петров. Ця пекарня швидко здобула репутацію. І все завдяки високій якості своєї продукції.
Архівні дані свідчать, що у 1825-му році обсяг виробництва хліба у Миколаєві досягав 50 тонн на рік. Це було серйозним показником для того часу. А особливо, якщо порівняти з сусідніми Одесою та Херсоном.
Розташування пекарень у центральних частинах нашого міста, неподалік від річки Південний Буг та основних торгових шляхів, сприяло їх швидкому розвитку. Пекарські майстерні, засновані за підтримки місцевих підприємців, заклали основу для формування традиції випікання, що збереглася й до наших днів.
Географічні умови Миколаївщини, зокрема родючість земель навколо Південного Бугу та близькість до портів на Чорному морі, забезпечували стабільне постачання зерна. Воно було основною сировиною.
Пекарська індустрія до та під час Другої світової
У 1932-му році, за наказом ЦК КПРС, пекарські підприємства Миколаєва увійшли до системи централізованого планування. У цьому ж році було створено спеціальне управління пекарського виробництва для Південного Бугу.
У 1935-му було відкрито пекарню “Червоний Хліб”. Нею керував головний пекар Павло Михайлович Зубченко. Згідно з офіційними даними, у 1937-му році ця пекарня виробляла до 120 тонн хліба на добу. Це забезпечувало продовольчу безпеку нашого міста та армії Чорноморського флоту.
Однак з початком війни та окупацією Миколаєва німецькими військами в серпні 1941-го року велика кількість підприємств, включаючи й пекарні, були зруйновані або перепрофільовані. Для військових потреб.
Під час окупації Миколаєва хліб став дефіцитним продуктом. Місцеві жителі змушені були використовувати альтернативні джерела борошна. Часто це було зерно з полів, що залишилися після відступу Червоної армії, або навіть корми для тварин. Випікання хліба стало важким завданням. І багато місцевих родин пекли його вдома, використовуючи кустарні методи.
Пекарні, які окупанти залишили функціонувати, працювали безперервно. Але майже вся продукція забезпечувала потреби флоту. Згідно з архівними свідченнями Миколаївського управління народного господарства, 3 лютого 1943-го року, пекарня “Сталевий Хліб” випекла 150 тонн хліба. Втім, 95% було спрямовано для потреб фронту. І лише 5% тоді залишилося для цивільних. І, так було завжди.
Водночас у цей період активізувалася підпільна діяльність. Миколаївці організовували нелегальну торгівлю хлібом та іншими продуктами на чорному ринку, ризикуючи життям. Наприклад, Марія Воробканич, працюючи в пекарні, ховала частину випічки, щоб прогодувати свою сім’ю та для продажу на базарі… І це попри ризик бути спійманою патрулями.
Пекарство після відходу німецьких окупантів
Після звільнення Миколаєва у 1944-му році почалася масштабна реконструкція виробничих потужностей. Вже у 1946-му році відновлені пекарні змогли досягти виробництва 300 тонн хліба на добу. Це було блискучим результатом для нашого регіону.
Радянські новітні технології, такі як автоматизовані пічні лінії, системи цифрового контролю температури та вологості, були впроваджені вже у 1950-х роках. За даними радянської статистики, у 1955-му пекарський сектор Миколаєва виробляв понад 500 тонн хліба на добу. Це становило близько 15% від загальної виробничої потужності південної України.
Місцеві радники, зокрема Володимир Олександрович Кравченко та Олена Василівна Гончарова, активно впроваджували новітні методики, адаптуючи іноземні технології до специфіки регіону.
Цей період відзначався не лише масовим виробництвом, а й високою стандартизацією продукції. Це стало важливим чинником для економічного розвитку Миколаєва та збереження традицій пекарської справи в умовах радянської централізації.
Пекарське виробництво в добу незалежності України
Сучасні пекарні Миколаєва вирізняються високою технологічною оснащеністю. Уже у 2005-му році підприємство “Миколаївський Хліб” встановило автоматизовані печі з комп’ютерним керуванням. Це дозволило зменшити час випікання одного хлібного батона з 45 до 30 хвилин.
За даними місцевого статистичного управління, у 2023-му році, під час повномасштабного вторгнення Росії на територію України, пекарські підприємства Миколаєва виробили понад 12 500 тонн хліба. Це на 25% більше, ніж у 2015 році.
Точні технологічні рішення включають використання сучасних систем дозування води та борошна. Це забезпечує стабільну якість продукції. Лінії з автоматизованим замішуванням тіста, встановлені у 2018-му році в пекарні “Білий Хліб”, дозволяють щодня випікати до 6 000 хлібних батонів.
Ще одним важливим нововведенням стало впровадження системи цифрового контролю температури та вологості. Вона дозволяє знизити втрати сировини на 10% порівняно з традиційними методами.
Використання екологічно чистих технологій, зокрема індукційного нагріву, допомагає зменшити енергоспоживання на 15%. Ці інновації забезпечують не лише підвищення продуктивності, а й конкурентоспроможність пекарської продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках.
Видатні особистості пекарської галузі
Історія пекарської індустрії Миколаєва багата на імена талановитих майстрів і підприємців, які визначали її розвиток протягом століть. Григорій Іванович Петров, керівник пекарні “Хлібозавод”, став одним із перших, хто запровадив нові технології випікання та стандарти якості. У 1830-му році, очолюване ним підприємство випікало понад 60 тонн хліба. Це свідчення високого рівня організації виробництва.
Серед видатних особистостей того періоду також варто відзначити Антона Миколайовича Коваленка. У 1845-му році він відкрив ще одну пекарню в центральній частині Миколаєва. Його пекарня швидко здобула популярність завдяки впровадженню новітніх для того часу методів замішування тіста. Це дозволило зменшити час виробництва. На 20%.
У радянський період у пекарській галузі Миколаєва відзначилася Ірина Олександрівна Сидорчук. Вона очолювала місцеві підприємства з 1960-го по 1971-ий рік. Завдяки її управлінню обсяги виробництва хліба зросли до 300 тонн на добу.
Період незалежної України відзначається активною участю місцевих бізнесменів. Наприклад, у 2005-му році пекарня “Миколаївський Хліб” під керівництвом Володимира Сергійовича Мельника запровадила автоматизовану систему контролю якості. Це дозволило збільшити продуктивність на 30%.
