Миколаївщина знаходиться на перехресті річок та степів. Миколаївщина має багату історію. Вона почалася ще задовго до 1789-го року, до заснування міста Миколаєва. І територія нашого регіону завжди відігравала ключову роль у розвитку стародавніх культур, торговельних шляхів і військових стратегій. А більше про те, що було до Миколаєва – читайте на сайті https://mykolaiv-future.com.ua.
Кам’яна доба та перші поселення
Регіон сучасного Миколаєва був заселений ще в епоху неоліту. Це приблизно 6 – 4 тис. р. до н.е. Археологи виявили численні стоянки первісних людей. Зокрема поблизу села Дикий Сад на березі Південного Бугу.
Ці стоянки є свідченням того, що давні люди використовували місцеві ресурси для виживання. Так, наприклад, камінь для виготовлення знарядь праці. Річкову воду для рибальства та побутових потреб. А багаті степові угіддя слугували для полювання.
Знайдені археологами знаряддя праці, включаючи ножі, сокири та наконечники стріл, датуються періодом 5500 – 4000 р. до н.е. За оцінками вчених, у цей період на території сучасного Миколаєва проживало близько 500 – 700 первісних людей.
Епоха трипільської культури
У IV – III тис. до н.е. територія Миколаївщини була частиною ареалу трипільської культури. Однієї з найрозвиненіших культур доби енеоліту. У районі сучасного села Ковалівка знайдено рештки великих поселень трипільців. Ці знахідки були у вигляді будинків. Їх кількість сягала 50. Вони мали площу до 150 квадратних метрів і були збудовані з дерева та глини. І покриті солом’яними дахами.
Трипільці були відомі своєю керамікою. Знайдені неподалік Ковалівки глечики, миски та вази були прикрашені характерними спіральними орнаментами. Крім того, у поселенні були виявлені сліди землеробства, включаючи зернові культури, такі як пшениця та ячмінь. За даними археологічних досліджень, чисельність населення трипільців у цьому регіоні сягала 2 тис. осіб.
Скіфські часи
У VII – III ст. до н.е. територію сучасної Миколаївщини населяли скіфи. Степові кочові племена. Їх слід залишився у вигляді численних курганів, розташованих у різних районах Миколаївщини.
Одним із найвідоміших курганів є Чорна могила на Вознесенщині біля села Ольгопіль. Її висота сягає 12 метрів. У ній археологи знайшли золоті прикраси, скіфські пекторалі та зброю. Були тут навіть і бронзові наконечники стріл.
Відомий історик Геродот, який подорожував цими землями у V ст. до н.е., згадував скіфів як сильний народ, що займався скотарством і торгівлею.
Скіфи Миколаївщини використовували наш Південний Буг та його притоки як водні шляхи для транспортування товарів. Також вони мали міцні зв’язки з грецькими містами-колоніями.
Грецький вплив і Ольвія
У VI ст. до н.е. на берегах Бузького лиману була заснована грецька колонія Ольвія. Вона розташовувалася поблизу сучасного села Парутине. Це місто-держава займало площу близько 50 га, і мало населення понад 20 тис. осіб.
Ольвія була важливим центром торгівлі. Тут обмінювалися товарами з Греції (вино, кераміка, оливкова олія) на зерно, хутро, метали та навіть рабів.
Серед визначних пам’яток Ольвії були оборонні стіни завдовжки понад 3 кілометри. Святилища на честь Аполлона та Діоніса. Та монетний двір, де карбували срібні монети.
Наприкінці IV століття н.е. Ольвія занепала через напади готів та гунів. Її залишки і досі є одним із найважливіших археологічних об’єктів України.
Сарматський період
Після скіфів територія сучасної Миколаївщини стала домівкою для сарматів. То були войовничі кочівники, які населяли південні степи з III ст. до н.е. по III ст. н.е. У районі сучасного міста Вознесенськ було знайдено кургани з багатими похованнями сарматських воїнів разом з їх кіньми та зброєю. Особливістю сарматських поховань є численні золоті прикраси. Серед них є й відомі вироби зі сценами полювання.
Сармати активно контактували з Римською імперією. Вони часто отримували від неї коштовні прикраси та зброю. У II ст. н.е. чисельність сарматів у степах Миколаївщини становила близько 50 тис. осіб. З часом їх поступово витіснили готи.
Слов’яни та середньовіччя
У VI – VII ст. н.е. на території сучасної Миколаївщини з’явилися перші слов’янські племена антів. Археологічні дослідження, проведені поблизу села Трихати, виявили залишки поселень. То були дерев’яні хати, прикрашені орнаментами.
Слов’яни Миколаївщини активно займалися землеробством. Вони вирощували пшеницю, ячмінь, льон та просо. Також слов’яни розводили худобу. Зокрема велику рогату худобу та свиней. У знайдених глиняних посудинах археологи виявили залишки зернових культур. А це свідчить про зберігання врожаю.
За численними джерелами, кількість населення слов’янських поселень на наших землях сягала кількох тисяч осіб. Одним із центрів слов’янської культури на Миколаївщині стало поселення на березі Південного Бугу поблизу села Миколаївка. Тут виявлено багато слідів ремісничих майстерень. Водночас відомо, що анти також виготовляли прикраси з бронзи, срібла та бурштину. Їх використовували як предмети обміну.
Протягом IX – X ст. наш регіон став частиною торговельного шляху “із варяг у греки”. Це сприяло економічному зростанню. Однак у цей же час територія зазнала набігів кочових племен. Зокрема печенігів та половців.
Так, у 971-му році поблизу річки Південний Буг великий князь київський Святослав Ігорович (близько 938 р. – березень 972 р.) уклав мирний договір із Візантією (330 р. н.е. – 1453 р.). Це свідчило про важливість Миколаївщини як стратегічного вузла.
Монгольська навала у XIII ст. завдала нищівного удару по місцевих поселеннях. Археологи виявили залишки спалених житлових поселень у районі сучасного Сокологірська. Тоді чисельність слов’янського населення значно скоротилася. І, лише до кінця XIV ст. цей регіон почав відновлюватись. І все завдяки зусиллям литовських князів, які контролювали ці землі.
Османська імперія та козацтво
У XVI ст. територія сучасної Миколаївщини увійшла до складу Османської імперії. Турки активно будували тут укріплення. Так, наприклад, Аккерманське укріплення захищало стратегічні шляхи до Чорного моря.
Водночас у степах активно діяло українське козацтво. У районі сучасного села Галицинове було знайдено залишки козацьких зимівників, які датуються XVIII ст. Запорозькі козаки використовували ці землі як базу для нападів на османські фортеці.
В архівах навіть збереглися імена козаків, які тут діяли. Зокрема тут прославився отаман Іван Сірко (1605(1610) – 02.05.1680). Він відомий своїми успішними походами проти турків.
Заснування Миколаєва
Після перемоги Російської імперії у війні з Османською імперією (1768 – 1774 рр.) територія сучасної Миколаївщини увійшла до складу вже неіснуючої Російської імперії. У 1789-му році за наказом князя Григорія Потьомкіна (13 вересня 1739 – 16 жовтня 1791), фаворита імператриці Катерини II, було засновано місто Миколаїв як стратегічну верф для Чорноморського флоту. Ця верф стала ключовою частиною плану зміцнення російської присутності на півдні. Потьомкін особисто керував розробкою проєкту міста.
Наш Миколаїв був названий на честь Святого Миколая – покровителя моряків. Це підкреслювало його військово-морське значення. За перші кілька років населення новоствореного міста перевищило 5 тис. осіб.
Як бачимо, Миколаївщина й до заснування самого Миколаєва була територією, де об’єднувалися культури, цивілізації та торговельні шляхи. Від трипільських поселень до грецької Ольвії. Від сарматських курганів до козацьких зимівників. Історія цих земель є багатою та різноманітною спадщиною, що формувала її сучасний вигляд.
