Історія Інгульського моста відкриває сторінки драматичних подій, технічних проривів і важких випробувань. Цей міст, що з’єднує береги річки Інгул у самому серці Миколаївщини, став свідком важливих історичних змін і досі є символом регіональної стійкості. А більше про нього читайте на сайті mykolaiv-future.com.ua.
Проєктування та будівництво
15 серпня 1930-го року група інженерів під керівництвом Василя Лисенка отримала дозвіл на зведення Інгульського моста. Розташування річки Інгул, що протікає через південний захід України, робило цей проєкт стратегічно важливим для Миколаєва та прилеглих населених пунктів.
Проєктування вестибулярного вузла і розрахунки опорних конструкцій проводилися з використанням найсучасніших методів того часу. Саме ж будівництво тривало майже два роки. 10 липня 1932-го року відбулося урочисте відкриття моста. Тоді тут були присутні місцеві чиновники, підприємці та представники інженерної спільноти.
Згідно з архівними документами, у будівництві брали участь понад 300 робітників. Було використано близько 2 тисяч кубометрів бетону. А всі залізобетонні елементи виготовлялися на місцевому заводі в Миколаєві.
Розташування моста забезпечувало ефективне сполучення між портом Миколаєва та населеними пунктами південного заходу України. Це мало вирішальне значення для розвитку нашого регіону.
Військовий період та руйнування
Під час Другої світової війни Інгульський міст зазнав жорстоких руйнувань. У 1942-му, під час наступу ворожих військ, міст сильно обстріляли. Це призвело до знищення майже 40% його опорних конструкцій.
Бойові дії на території Миколаївської області залишили глибокий слід у пам’яті місцевих жителів. Військові обстріли та артилерійські удари позначилися не лише на технічному стані конструкції, а й на економічній діяльності регіону.
Руйнування Інгульського моста у 1942-му році спричинили тимчасову втрату транспортного сполучення між берегами Інгула. Це ускладнило постачання вантажів до миколаївського порту.
Миколаївці, серед яких інженер Олександр Гнатюк, потім згадували, що руйнування спричинило значні збитки для місцевої інфраструктури та змусило владу терміново шукати шляхи відновлення.
Цей етап став важливим поворотним моментом в історії Інгульського моста. Пізніше він відновлювався і модернізувався, стаючи символом стійкості Миколаївщини перед обличчям жорстоких випробувань війною.
Післявоєнна реконструкція
Після визволення Миколаєва від нацистських окупантів 28 березня 1944-го року, місцева влада негайно ініціювала відновлювальні роботи. Керівником проєкту реконструкції Інгульського моста тоді призначили досвідченого інженера Петра Сидоренка. Роботи розпочалися у квітні 1944-го року і тривали аж до грудня 1948-го року. Тобто, загалом 4 роки та 8 місяців.
У процесі реконструкції було відновлено основні опорні конструкції мосту, замінено пошкоджені елементи та модернізовано розвідний механізм для забезпечення безперешкодного проходу суден до Миколаївського суднобудівного заводу. Відновлений міст мав довжину приблизно 500 метрів і ширину 15 метрів. Це дозволяло забезпечити двосторонній рух транспорту та пішоходів.
Відновлення Інгульського моста мало велике значення для нашого міста. Бо він з’єднував центральну частину Миколаєва з промисловими районами на іншому березі Інгулу, де розташовувалися такі підприємства, як Чорноморський суднобудівний завод та Миколаївський глиноземний завод. Це сприяло відновленню економічної активності, забезпечуючи ефективне транспортне сполучення для перевезення сировини та готової продукції.
Згідно з даними міського архіву, у відновлювальних роботах брали участь понад 1 200 робітників. Серед них було близько 300 інженерно-технічних працівників. Загалом вони використали понад 5 000 тонн будівельних матеріалів. То була й сталь, і бетон, і деревина…
Модернізація та інновації
Враховуючи зростаючі потреби Миколаєва, у 1974-му році було прийнято рішення про будівництво нового Інгульського мосту. Такого, який би відповідав сучасним вимогам інфраструктури та забезпечував ефективне транспортне сполучення між центральною частиною Миколаєва та мікрорайоном Соляні.
Його проєктування розпочалося за два роки до початку будівництва, у 1972-му. У процесі проєктування брали участь фахівці з київського інституту “Союздорпроект” та ленінградського “Ленгипротрансмосту”. Ці два провідні проєктні інститути СРСР об’єднали зусилля для створення інноваційного інженерного рішення, яке б відповідало потребам міста.
Будівництво мосту проходило під керівництвом Мостопоїзда № 444 тресту “Мостобуд №1”, нині відомого як Мостозагін №73. Головним інженером проєкту був Лев Георгійович Карелі, лауреат Ленінської премії. До цього він керував зведенням Варварівського мосту в Миколаєві. Під його керівництвом будівництво нового Інгульського мосту тривало близько семи років, і завершилося у 1981-му році.
Урочисте відкриття відбулося 6 листопада 1981-го року за присутності міської влади, преси та містян. Новий міст мав загальну довжину 422 метри та ширину 18,5 метра. Це дозволило забезпечити чотирисмуговий рух транспорту та пішохідні зони з обох боків шириною по 2,25 метра.
Особливістю цього мосту була його розвідна секція довжиною 76,25 метра. Вона підіймалася вертикально, що дозволяло пропускати судна кораблебудівного заводу імені 61-го комунара. На момент відкриття ця підйомна частина була найбільшою в Європі.
Інгульський міст в період незалежності України
У 2001-му році розпочався капітальний ремонт мосту через річку Інгул. Він так і не завершився через відсутність фінансування. За період 2001-2003 років на ремонт додатково виділили 8,3 млн грн, але і цих коштів виявилося недостатньо.
У 2011-му році Японське агентство міжнародного співробітництва (JICA) провело техніко-економічне обґрунтування для модернізації Інгульського мосту, враховуючи його стратегічне значення для нашого міста та регіону. Однак через брак фінансування цей проєкт так і не реалізували.
У 2015-му виникла проблема з розведенням Інгульського мосту через неякісний асфальт. Це серйозно ускладнило рух транспорту. А 3 липня 2020-го близько 5:00 ранку міст розвівся вже самостійно. Це повністю заблокувало рух транспорту на чотири години.
У 2024-му році Агентство відновлення розпочало ремонтні роботи, включаючи усунення пошкоджень після ракетних ударів Російської федерації, заміну деформаційних швів, встановлення нових опор освітлення та ремонт тротуарів.
Станом на початок 2025-го року Інгульський міст експлуатується понад 40 років і потребує капітального ремонту. Місцева влада розглядає можливість залучення міжнародних інвесторів для проведення модернізації та впровадження сучасних технологій у конструкцію мосту.
Інгульський міст залишається важливим елементом транспортної інфраструктури Миколаєва. Він забезпечує щоденний рух тисяч автомобілів та пішоходів. Його модернізація та підтримка в належному стані є ключовими для подальшого розвитку Миколаєва та всієї Миколаївської області.
