Як відомо, театр вважається храмом мистецтва. Це порівняння має доволі довгу історію. Відповідно, і сам храм має бути чимось величним, а подекуди навіть монументальним. Мова саме про архітектуру театральних будівель. Добре відомі європейські театри, приміщення яких якнайкраще відповідали цим критеріям. Та миколаївські театри в цьому контексті теж заслуговують на окреме місце.
Театральне життя Миколаєва почало формуватися ще в XIX столітті, і частина історичних споруд, які тоді з’явилися, досі служить містянам. Це відрізняє місцеву театрально-архітектурну історію, наприклад, від сумської. Адже нинішню будівлю Сумського національного академічного театру драми та музичної комедії імені Михайла Щепкіна звели 1980 року, уже за радянської доби. На той час це був передовий зразок радянської архітектури.
Але повернемось до Миколаєва. Тут можна побачити спеціально збудований театр XIX століття, колишню синагогу та споруду громадського призначення, яку згодом пристосували для лялькової сцени. Тож про театральну архітектуру міста варто говорити не тільки з мистецького, а й з історичного погляду. Більше про це читайте на mykolaiv-future.com.ua.
Історія будівлі Миколаївського художнього драматичного театру (Театр Монте)
Сучасний Миколаївський академічний художній драматичний театр працює в будівлі, яку спорудили саме для театральних вистав. Її звели 1881 року на розі тодішніх вулиць Різдвяної та Адміральської. Ініціатором був міщанин Карл Монте, а проєкт розробив інженер Теофіл Брусницький, який керував будівельними роботами. Це одна з перших у Миколаєві спеціалізованих театральних споруд. Раніше вистави давали в пристосованих приміщеннях, які не завжди відповідали потребам глядачів і акторів.
Театр Монте мав значно амбітніший вигляд. У залі облаштували партер і амфітеатр на 350 місць — це партер і амфітеатр, 36 лож бенуара та бельетажу, а також галерею. Після розширення театр міг приймати понад тисячу глядачів. Меблі для нього привезли з Відня.
Будівля вирізнялася рисами псевдоренесансу й еклектики. Фасади прикрашали рустовані стіни, напівколони навколо вікон, скульптури античних муз у нішах, аттик і балюстрада з декоративними вазами. З боку Адміральської вулиці була лоджія, а перед входом облаштували навіс. Частина деталей з’явилася вже після спорудження: в 1898 році новий власник, купець Яків Шеффер, перебудував приміщення, збільшив залу, оновив сцену та облаштував додаткове фоє. Отже, сучасний вигляд театру — результат кількох будівельних етапів.
Історія споруди не була безхмарною. Після занепаду початку 1920-х років театр відновили 1926-го. Під час Другої світової війни будівля згоріла, а після повернення колективу її знову відбудували. Оновлений театр відкрився 23 лютого 1946 року: тоді змінили сценічну частину, переобладнали залаштунки та додали третій ярус лож. У 2002–2004 роках провели ремонт-реконструкцію. Будівля театру Монте є пам’яткою архітектури місцевого значення. Споруда пережила кілька епох і зберегла театральне призначення.
Миколаївський театр драми та музичної комедії: архітектура колишньої синагоги
Іншу історію має будівля Миколаївського національного академічного українського театру драми та музичної комедії на вулиці Панаса Саксаганського, 59. На початку 1930-х років сюди переїхав Театр юного глядача, створений у Миколаєві 1 листопада 1927 року. Для нього пристосували приміщення колишньої Привізної синагоги. Вона отримала назву від розташованого неподалік привізного ринку та була однією з найбільших юдейських молитовних споруд міста.
Краєзнавчі матеріали відносять спорудження Привізної синагоги до кінця XIX століття. Наприкінці 1920-х років, під час антирелігійної кампанії, її передали під клубні потреби, а згодом приміщення перебудували. Водночас у переліках пам’яток є різні датування: міський реєстр указує кінець XIX століття, а державний — першу половину XIX. Ця розбіжність потребує архівного уточнення, тому точний рік спорудження не варто подавати як беззаперечний факт. Ця адреса пов’язана і з історією єврейської громади, і з українським театральним життям.
Сам театральний колектив за десятиліття також змінився. У 1959 році Театр юного глядача об’єднався з пересувним українським театром імені Тараса Шевченка. Так виник Миколаївський обласний український музично-драматичний театр. У 1980-х роках він отримав назву Українського театру драми та музичної комедії, а згодом — академічний статус. Після тривалого капітального ремонту оновлена сцена знову прийняла глядачів 4 березня 1994 року.
Театр як колектив виник у 1927 році, але будівля на Панаса Саксаганського має значно давніше минуле. Її історія — це зміна функцій: релігійний простір став клубом, а згодом театром. Так історичні будівлі Миколаєва пристосовували до нових потреб.
Будівля Миколаївського театру ляльок на Кропивницького: від страхового товариства до сцени
Миколаївський академічний обласний театр ляльок працює на вулиці Марка Кропивницького, 53. Раніше ця вулиця мала назву Потьомкінська. Споруду не зводили для сценічних постановок. До революції тут розташовувалося Миколаївське товариство взаємного страхування від вогню. Пізніше в будівлі діяв клуб працівників радянської торгівлі, а в 1972 році приміщення передали театру ляльок.
Історико-архітектурні описи датують будівлю кінцем XIX століття. У 1920–1922 роках тут містилися міський комітет комсомолу та клуб. Проте сама послідовність її використання промовиста: спочатку громадська установа, потім клуб, а згодом — культурний заклад для дітей.
Миколаївський театр ляльок створили наприкінці 1970 року. Першим головним режисером став Борис Оселедчик, а художником — Анатолій Цуканов. Спочатку колектив не мав постійної сцени й фактично був театром на колесах. Після передачі будівлі в 1972 році її пристосували до потреб нового закладу. У вересні 1976-го сезон відкрили вже в підготовленому приміщенні виставою «Руслан і Людмила».
Стару громадську будівлю адаптували до іншої функції, а із часом вона стала місцем дитячого культурного життя. У 2017 році театру надали академічний статус. Сьогодні його приміщення на вулиці Марка Кропивницького — ще один приклад того, як історична забудова Миколаєва продовжує жити завдяки новому призначенню.
Театральна архітектура Миколаєва — спадщина, яку варто берегти
Три миколаївські театри — це три різні історії будівель. Театр Монте від початку проєктували для вистав, колишня Привізна синагога стала театральним приміщенням після зміни суспільних обставин, а будівля театру ляльок пройшла шлях від страхової установи до клубу й дитячої сцени. Їх об’єднує не однаковий стиль чи первісне призначення, а здатність залишатися частиною міського життя.
Театральні будівлі — це не просто стіни, сцена та глядацькі місця. Вони зберігають пам’ять про різні громади, архітектурні смаки та культурні звички Миколаєва. Саме тому важливо не лише користуватися такими спорудами, а і дбати про їх збереження, дослідження та обережне пристосування до сучасних потреб. Адже місто втрачає частину власної історії щоразу, коли зникає будівля, яка могла б розповісти про нього значно більше, ніж черговий новий фасад.